Наведені тут етичні принципи та підходи базуються на документах COPE (Committee on Publication Ethics) — практиках, рекомендаціях і політиках, які необхідні для того, щоб відповідати найвищим етичним вимогам до наукових журналів.

Нижче коротко сформульовані підходи до етичних питань, пов’язаних з авторством, зокрема, з відповідальністю авторів, з проблемою плагіату, повторних публікацій, збереження конфіденційності тощо.

ПУБЛІКАЦІЯ І АВТОРСТВО

Редакція видання «Сімейна медицина. Європейські практики» приймає для публікації оригінальні статті, огляди та наукові звіти, які раніше не публікувалися у наукових журналах.

Перелік посилань є необхідною частиною наданого для публікації матеріалу. Всі посилання, які мають місце в рукописі, необхідно зібрати у розділі Посилання. Інші джерела і посилання мають бути оформлені у розділі «Інші джерела» після Посилань.

У випадку, якщо дослідження, про яке повідомляється у рукописі, отримало фінансову підтримку з відповідних джерел, університету, державних чи інших інституцій, про це необхідно повідомити у рукописі у відповідній частині. Автори мають також оцінити значення наданого їм фінансування для проведення досліджень і створення рукопису.

Факт подання рукопису для публікації означає, що всі автори, які перераховані у рукописі, повністю погоджуються зі змістом наданого рукопису. Автор, який надав рукопис для публікації, відповідає за те, щоб всі автори досягли відповідної угоди. Він також веде все листування з виданням і усіма співавторами до моменту публікації і після цього.

ПЛАГІАТ ТА ДУБЛІКАТИ ПУБЛІКАЦІЙ

Плагіат є неприпустимим у рукописах, наданих для публікації у журналі «Сімейна медицина. Європейські практики».  Плагіат визначається як непідтверджене копіювання або спроба неправильного визначення авторства; це можуть бути ідеї, текст або результати чужої роботи, коли фрагменти текстів інших авторів копіюються і вставляються у рукопис без відповідного оформленого цитування. Неодноразова публікація, яку також називають самоплагіатом, має місце, коли автор використовує суттєві фрагменти своєї вже опублікованої роботи без надання посилання на оригінал.

Простого повідомлення, що певні матеріали були позичені, та представлення їх аудиторії разом із інформацією, за якою можна знайти першоджерело, зазвичай достатньо, щоб уникнути плагіату.

Кожний можливий випадок плагіату редактори видання «Сімейна медицина. Європейські практики» оцінюють, виходячи зі своїх оцінок і досвіду, та негайно повідомляють про це членів редакційної ради. Надіслані до видання рукописи можуть бути перевірені із застосуванням спеціального сервісу StrikePlagiarism, який дозволяє виявити однакові фрагменти тексту. Рукописи з наявними ознаками плагіату не приймаються до публікації і повертаються автору, який надіслав рукопис. У виданні відмовляють у публікації матеріалам, які містять фальшиві чи підроблені результати і дані.

Журнал «Сімейна медицина. Європейські практики» виступає проти будь‑яких порушень академічної доброчесності. Тому всі подані матеріали проходять контроль на оригінальність, достовірність даних та етичність дослідження.

Оригінальність та повторне надсилання: Першим етапом перевірки є встановлення унікальності рукопису. Автори мають подавати роботи, які не надсилалися до інших журналів і не дублюють раніше опублікованих результатів. Усі форми повторного надсилання (від буквального копіювання до перефразованих версій) ведуть до негайного відхилення.

Коректність цитування: Далі оцінюється доброчесність у формуванні бібліографії. Виявлення маніпуляцій із цитуванням, спрямованих на штучне збільшення кількості посилань на певних авторів чи журнали, також є підставою для відхилення та санкцій.

Достовірність дослідницьких даних: Окрім оригінальності тексту та коректності цитування, журнал перевіряє достовірність поданих даних. Викривлення, фабрикація результатів чи маніпуляції зображеннями негайно дискваліфікують роботу.

Реагування редакції на можливі порушення

Якщо під час рецензування або після публікації виникають підозри щодо порушень, редакція ініціює розслідування відповідно до COPE. Залежно від висновків, журнал може відхилити рукопис, внести виправлення або здійснити ретракцію.

Виправлення (Erratum / Corrigendum) У випадках, коли порушення не є навмисними, але впливають на наукову точність:

• Erratum публікується, якщо помилка виникла з боку редакції.
• Corrigendum — коли суттєву помилку припустилися автори.

Усі виправлення оформлюються окремим документом і пов’язуються з оригінальною статтею.

Ретракція статті

Якщо порушення є серйозними, редакція переходить до процедури ретракції. Вона застосовується у випадках плагіату, фальсифікації даних, дублювання публікацій, шахрайського авторства або порушення етичних норм. Ретрактовані статті зберігаються в архіві з відповідною позначкою «retracted» та супровідною заявою.

Додаткові випадки: Щоб забезпечити ще вищий рівень доброчесності:

• Статті, пов’язані з «paper mills» або системними шахрайськими практиками, можуть ретрактуватися групово.
• Приховане використання генеративного ШІ для створення контенту вважається порушенням і може стати підставою для відхилення або ретракції.
• Неправдиве чи крадене авторство також тягне за собою відкликання статті. 

Заява про занепокоєння: У ситуаціях, коли є серйозні підозри, але недостатньо доказів для негайної ретракції, редакція може опублікувати тимчасову заяву про занепокоєння, яка залишається чинною до завершення розслідування.

Оперативність та прозорість процедур: Редакція діє максимально швидко після встановлення порушень, а у разі неможливості погодження тексту з авторами — залишає за собою право публікувати рішення самостійно. Водночас відкликані статті залишаються доступними в архіві з чітким маркуванням, за винятком випадків, коли законодавство вимагає їх повного вилучення.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АВТОРІВ

Автор рукопису має підтвердити, що всі дані у рукописі є справжніми і автентичними.

Автор, який надіслав рукопис до видання, має перед тим переконатися в тому, що всі згадані у рукописі співавтори внесли суттєвий внесок у наукову роботу, яка стала підставою для написання рукопису.

Автори, які надсилають до видання свої рукописи, можуть пропонувати кандидатури потенційних рецензентів, але видання не гарантує, що буде дотримуватися цих рекомендацій.

Автор, який надіслав рукопис, зобов’язаний брати участь у процесі рецензування і виконувати вимоги рецензентів з тим, щоб прискорити публікацію рукопису.

Всі автори рукопису, якій направлено до видання, зобов’язані повідомляти про спростування чи виправлення помилок.

Листування між автором, який надіслав статтю, і редакцією є конфіденційним. Весь обмін інформацією між всіма авторами і редакцією є також конфіденційним.

Листування з виданням, матеріали рецензентів і інші матеріали заборонено публікувати на будь-якому веб-сайті чи оприлюднювати в інший спосіб без попереднього дозволу редакторів. Всі автори опублікованого рукопису мають негайно повідомити редакцію у випадку, коли вони виявили помилки, що потребують виправлення, та укласти між собою відповідну письмову угоду про це.

Всі автори зобов’язані повідомляти про будь-які випадки конфлікту інтересів, актуальні чи потенційні, з іншими особами чи організаціями, включно із особистими, фінансовими чи іншими стосунками протягом двох років від початку роботи над рукописом, які можуть негативно вплинути на їхню роботу.

Кожний рукопис має супроводжуватися підписаною і сканованою Заявою про ситуацію з конфліктом інтересів (Conflict of Interest Disclosure Statement). Поради щодо підготовки такої заяви можна знайти тут (http://www.icmje.org/recommendations/browse/roles-and-responsibilities/author-responsibilities--conflicts-of-interest.html)

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РЕЦЕНЗЕНТІВ

Рецензування всіх надісланих для публікації рукописів має виконуватися об’єктивно, з дотриманням найвищих наукових стандартів. Рецензенти зобов’язані висловлювати свої зауваження чітко та супроводжувати необхідною аргументацією. Рецензенти направляють всі свої зауваження, коментарі, поради і критику у спеціальному повідомленні на адресу редактора і автора, який надіслав рукопис.

Рецензенти зобов’язані користуватися виключно професійною лексикою та аргументами, які безпосередньо пов’язані з предметом рукопису, уникаючи будь-якої особистої критики.

Рукописи, отримані на рецензію, мають трактуватися як конфіденційні матеріали. Рецензенти мають утримуватися від використання на свою користь будь-якої інформації отриманої під час рецензування та уникати її поширення.

Рецензенти мають відмовлятися від рецензування рукописів у разі виникнення конфлікту інтересів.

Запрошений виданням рецензент, який визнає, що не володіє достатньою для рецензування наданого йому рукопису кваліфікацією, або у випадку, коли рецензію неможливо виконати в узгоджений з виданням термін, має негайно повідомити про це редактора.

Рецензент зобов’язаний повідомити про будь-яку відому йому опубліковану наукову роботу, яка має відношення до рукопису, але про яку не згадали у своїй роботі автори.

ОБОВ’ЯЗКИ РЕДАКТОРА

В обов’язки редактора входить остаточне вирішення щодо публікації чи відмові у публікації надісланих до видання рукописів. Редактор має уникати конфлікту інтересів щодо рукописів долю публікації яких він вирішує.

Редактор оцінює інтелектуальний рівень рукописів не звертаючи уваги на національність, ґендер, сексуальну орієнтацію чи політичні погляди авторів.

Редактор зберігає анонімність рецензентів та має інформувати автора, який надіслав рукопис, щодо висновків рецензентів та рішення редактора щодо публікації рукопису.

Після ухвалення рішення про публікацію рукопису, він відправляється автору, який його надіслав, на остаточну вичитку. Цей автор особисто відповідає за точність всієї інформації у остаточній версії рукопису, зокрема, точність написання імен всіх авторів та точність всіх адрес і назв установ.

У випадку виявлення суттєвих помилок редактор направляє рукопис на виправлення чи відмовляє автору.

ІНШІ ЕТИЧНІ ПИТАННЯ

Щодо всіх інших питань, які мають етичну природу, у виданні очікують, що всі учасники процесу - автори, рецензенти, редактори, видавці - будуть керуватися правилами і нормами, які є традиційними для сфери наукових публікацій. В редакції у згаданих питаннях керуються онлайновим ресурсом: The Publishing Ethics Resource Kit (PERK) (http://www.elsevier.com/editors/perk).