Експертний консенсус щодо ведення екзокринної недостатності підшлункової залози у пацієнтів із цукровим діабетом

Анотація

Мета: узагальнення експертних рекомендацій щодо раннього виявлення та ведення екзокринної недостатності підшлункової залози (ЕНПЗ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД).

Публікація ґрунтується на матеріалах і висновках Міжнародної експертної консультативної ради (28.11.2025 р.) за участю гастроентерологів і ендокринологів України та Ізраїлю. Здійснено аналіз сучасних настанов і доказової бази щодо актуальності, значущості, діагностики та лікування ЕНПЗ у пацієнтів із ЦД.

ЕНПЗ на тлі ЦД є поширеним та водночас недостатньо діагностованим і недооціненим станом, що призводить до мальдигестії/мальабсорбції, нутритивної недостатності, зниження якості життя пацієнтів, підвищення глікемічної варіабельності та погіршення довгострокового прогнозу, включно із серцево‑судинними ризиками. Частою проблемою на первинній ланці надання медичної допомоги є хибна атрибуція гастроінтестинальних симптомів до побічних ефектів антигіперглікемічної терапії (метформін, агоністи GLP‑1, інгібітори DPP‑4), що уповільнює своєчасну діагностику. Враховуючи взаємне обтяження цих двох діагнозів та прогностичну несприятливість такого поєднання, експерти рекомендують проактивний скринінг на ЕНПЗ у пацієнтів із ЦД у групах ризику (ЦД 1-го типу, інсулінозалежність або низький рівень С‑пептиду, ЦД 3с типу, тривалий перебіг ЦД, незадовільний глікемічний контроль, немотивоване зменшення маси тіла) із застосуванням визначення фекальної еластази‑1, опитувальника PEI‑Q та системної оцінки нутритивного статусу. Базова замісна ферментна терапія панкреатином у формі дрібних гранул розміром менше ніж 2 мм (оптимально – менш як 1,8 мм) з ентеросолюбільним покриттям рекомендована у стартових дозах 40 000– 50 000 ОД ліпази на основний прийом їжі та 20 000–25 000 ОД на перекус; терапія має бути тривалою з подальшим титруванням дози відповідно до клінічної відповіді й нутритивних маркерів; лікування слід поєднувати з дієтологічною підтримкою та корекцією мікронутрієнтних дефіцитів.

Висновки. ЕНПЗ у хворих на ЦД є клінічно значущим і часто недіагностованим станом у практиці сімейних лікарів. Впровадження проактивного скринінгу в групах ризику й мультидисциплінарного підходу до ведення таких пацієнтів сприятиме покращенню якості життя, досягненню кращого метаболічного контролю та зменшенню довгострокових несприятливих прогностичних наслідків для пацієнтів.