Оцінка ефективності додавання препарату вітаміну D3 до антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію з дефіцитом вітаміну D
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Артеріальна гіпертензія (АГ) є серйозним тягарем для системи охорони здоров’я та основним фактором ризику розвитку інфаркту міокарда, серцевої та ниркової недостатності, інсульту. Однією з ключових причин її розвитку є дисфункція ендотелію. В експериментальних дослідженнях доведено участь вітаміну D в регуляції функції ендотелію та артеріального тиску (АТ) шляхом взаємодії з ренін-ангіотензин-альдостероновою системою.
Мета дослідження: аналіз ефективності комбінованої антигіпертензивної терапії з додаванням препарату вітаміну D3 у пацієнтів з АГ на тлі дефіциту або недостатності вітаміну D.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 205 хворих на неускладнену нерезистентну АГ ІІ стадії 1–2-го ступеня. Залежно від рівня вітаміну D, визначеного відповідно до рекомендацій Комітету ендокринологів зі створення настанов із клінічної практики (Endocrine Practice Guidelines Committee), пацієнти були розподілені на групи. Для подальшого аналізу відібрано 70 пацієнтів із дефіцитом або недостатністю вітаміну D, яких методом конвертів розподілили на 2 досліджувані групи: основну групу (ОГ) та групу порівняння (ГП), по 35 осіб у кожній. Пацієнти ОГ отримували антигіпертензивну терапію: валсартан (80–160 мг) у комбінації з антагоністом кальцієвих каналів (амлодипін – 5–10 мг/добу) або діуретиком (гідрохлортіазид – 12,5 мг/добу). Додатково до цієї терапії призначався вітамін D3 в дозі 4000 МО при недостатності та 6000 МО при дефіциті. Пацієнти ГП отримували аналогічну антигіпертензивну терапію без додавання вітаміну D3. Оцінка ефективності лікування проводилася через 6 місяців після первинного обстеження за допомогою повторного добового моніторування АТ, оцінки структурно-функціонального стану міокарда та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ).
Результати. Через 6 місяців лікування в пацієнтів ОГ спостерігався виражений позитивний ефект комбінованої антигіпертензивної терапії. Цільові рівні офісного АТ досягнуті в 33 (94,3%) пацієнтів ОГ проти 27 (77,1%) у ГП. Офісний систолічний АТ (САТ) знизився на 13,9%, діастолічний (ДАТ) – на 13,2%, пульсовий – на 13,8% (р < 0,05). В ОГ спостерігалося зниження середнього добового САТ на 11,7% та ДАТ на 10,7% (р < 0,01), тоді як у ГП воно відбувалося з менш значущою динамікою – 5,6 та 7,2% відповідно (р < 0,05), зміна добового профілю АТ на більш сприятливий – у 2 рази (р < 0,05). Спостерігалося збільшення кількості пацієнтів із найсприятливішим профілем АТ “Dippers” на фоні зниження на 85,7% (р < 0,05) кількості пацієнтів із найбільш несприятливим профілем “Night-pеakers”.
У досліджуваних ОГ зафіксовано зниження частоти виявлення тяжкої гіпертрофії ЛШ (ГЛШ) на 52% (р < 0,05), а також ексцентричної ГЛШ із дилатацією ЛШ – на 35,7% (р < 0,05). На фоні лікування спостерігалося збільшення співвідношення Е/А на 22,2% (р < 0,01), що свідчить про покращення діастолічної функції ЛШ.
Висновки. Додавання вітаміну D до комбінованої антигіпертензивної терапії в пацієнтів із його зниженим рівнем є безпечним і може сприяти підвищенню ефективності лікування. Цільовий рівень АТ досягнуто в 94% пацієнтів ОГ проти 77% у ГП. Комбінована терапія з додаванням вітаміну D і відновленням його оптимального рівня сприяє покращенню циркадного профілю АТ, більш вираженому регресу ГЛШ, зменшенню частоти концентричної та ексцентричної гіпертрофії з дилатацією ЛШ, а також покращенню діастолічної функції ЛШ. Ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії у хворих детермінується ступенем зниження рівня вітаміну D: корекція його дефіциту, порівняно з недостатністю, асоціюється з більш вираженим антигіпертензивним та антигіпертрофічним ефектом.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Roth GA, Johnson C, Abajobir A, Abd-Allah F, Abera SF, Abyu G, et al. Global, regional, and national burden of cardiovascular diseases for 10 causes, 1990 to 2015. J Am Coll Cardiol. 2017;70(1):1–25. doi: 10.1016/j.jacc.2017.04.052.
Autier P, Boniol M, Pizot C, Mullie P. Vitamin D status and ill health: A systematic review. Lancet Diabetes Endocrinol. 2014;2(1):76–89. doi: 10.1016/S2213-8587(13)70165-7.
Costa F, Montalto C, Branca M, Hong SJ, Watanabe H, Franzone A, et al. Dual antiplatelet therapy duration after percutaneous coronary intervention in high bleeding risk: A meta-analysis of randomized trials. Eur Heart J. 2023;44(11):954–68. doi: 10.1093/eurheartj/ehac706.
Chichareon P, Modolo R, Collet C, Tenekecioglu E, Vink MA, Oh PC, et al. Efficacy and safety of stents in st-segment elevation myocardial infarction. J Am Coll Cardiol. 2019;74(21):2572–84. doi: 10.1016/j.jacc.2019.09.038.
De Luca G, Smits P, Hofma SH, Di Lorenzo E, Vlachojannis GJ, Van’t Hof AWJ, et al. Everolimus eluting stent vs first generation drug-eluting stent in primary angioplasty: A pooled patient-level meta-analysis of randomized trials. Int J Cardiol. 2017;244:121–7. doi: 10.1016/j.ijcard.2017.06.022.
Bujak K, Vidal-Cales P, Gabani R, Rinaldi R, Gomez-Lara J, Ortega-Paz L, et al. Relationship between stent length and very long-term target lesion failure following percutaneous coronary intervention for ST-elevation myocardial infarction in the drug-eluting stents era: Insights from the examination-extend study. Am Heart J. 2023;264:72–82. doi: 10.1016/j.ahj.2023.05.021.
Silverio A, Cancro FP, Di Maio M, Bellino M, Esposito L, Centore M, et al. Lipoprotein(a) levels and risk of adverse events after myocardial infarction in patients with and without diabetes. J Thromb Thrombolysis. 2022;54(3):382–92. doi: 10.1007/s11239-022-02701-w.
Schwartz GG, Steg PG, Szarek M, Bhatt DL, Bittner VA, Diaz R, et al. Alirocumab and cardiovascular outcomes after acute coronary syndrome. N Engl J Med. 2018;379:2097–107. doi: 10.1056/NEJMoa1801174.
Farina FM, Serio S, Hall IF, Zani S, Cassanmagnago GA, Climent M, et al. The epigenetic enzyme DOT1L orchestrates vascular smooth muscle cell-monocyte crosstalk and protects against atherosclerosis via the NF-κB pathway. Eur Heart J. 2022;43(43):4562–76. doi: 10.1093/eurheartj/ehac097.
US Preventive Services Task Force; Curry SJ, Krist AH, Owens DK, Barry MJ, Caughey AB, et al. Risk assessment for cardiovascular disease with nontraditional risk factors: US preventive services task force recommendation statement. JAMA. 2018;320(3):272-80. doi: 10.1001/jama.2018.8359.
Hammami MM, Yusuf A. Differential effects of vitamin D2 and D3 supplements on 25-hydroxyvitamin D level are dose, sex, and time dependent: A randomized controlled trial. BMC Endocr Disord. 2017;17(1):12. doi: 10.1186/s12902-017-0163-9.
Latic N, Erben RG. Vitamin D and cardiovascular disease, with emphasis on hypertension, atherosclerosis, and heart failure. Int J Mol Sci. 2020;21(18):6483. doi: 10.3390/ijms21186483.
Hiemstra T, Lim K, Thadhani R, Manson JE. Vitamin D and atherosclerotic cardiovascular disease. J Clin Endocrinol Metab. 2019;104:4033–50. doi: 10.1210/jc.2019-00194.
Cosentino N, Campodonico J, Milazzo V, De Metrio M, Brambilla M, Camera M, et al. Vitamin D and cardiovascular disease: Current evidence and future perspectives. Nutrients. 2021;13(10):3603. doi: 10.3390/nu13103603.
Zittermann A, Trummer C, Theiler-Schwetz V, Lerchbaum E, März W, Pilz S. Vitamin D and cardiovascular disease: An updated narrative review. Int J Mol Sci. 2021;22(6):2896. doi: 10.3390/ijms22062896.
Cui C, Xu P, Li G, Qiao Y, Han W, Geng C, et al. Vitamin D receptor activation regulates microglia polarization and oxidative stress in spontaneously hypertensive rats and angiotensin II-exposed microglial cells: Role of renin-angiotensin system. Redox Biol. 2019;26:101295. doi: 10.1016/j.redox.2019.101295.
De la Guía-Galipienso F, Martínez-Ferran M, Vallecillo N, Lavie CJ, Sanchis-Gomar F, Pareja-Galeano H. Vitamin D and cardiovascular health. Clin Nutr. 2021;40(5):2946–57. doi: 10.1016/j.clnu.2020.12.025.
Roffe-Vazquez DN, Huerta-Delgado AS, Castillo EC, Villarreal-Calderón JR, Gonzalez-Gil AM, Enriquez C, et al. Correlation of Vitamin D with inflammatory cytokines, atherosclerotic parameters, and lifestyle factors in the setting of heart failure: A 12-month follow-up study. Int J Mol Sci. 2019;20(22):5811. doi: 10.3390/ijms20225811.
Soh V, Tan SJX, Sehgal R, Shirke MM, Ashry A, Harky A. The Relationship between vitamin D status and cardiovascular diseases. Curr Probl Cardiol. 2021;46(7):100836. doi: 10.1016/j.cpcardiol.2021.100836.
Milazzo V, Cosentino N, Trombara F, Marenzi G. Vitamin D and cardiovascular diseases. Adv Food Nutr Res. 2024;109:68–91. doi: 10.1016/bs.afnr.2023.12.005.
Kitada K. Hypertension research 2024 update and perspectives: Basic research. Hypertens Res. 2024;47(12):3304–09. doi: 10.1038/s41440-024-01878-2.
Grygorieva N, Tronko M, Kovalenko V, Komisarenko S, Tatarchuk T, Dedukh N, et al. Ukrainian consensus on diagnosis and management of vitamin D deficiency in adults. Nutr. 2024;16(2):270. doi: 10.3390/nu16020270.
Pludowski P, Takacs I, Boyanov M, Belaya Z, Diaconu CC, Mokhort T, et al. Clinical practice in the prevention, diagnosis and treatment of vitamin D deficiency: A Central and Eastern European expert consensus statement. Nutr. 2022;14(7):1483. doi: 10.3390/nu14071483.
Lang RM, Bierig M, Devereux RB, Flachskampf FA, Foster E, Pellikka PA, et al. Recommendations for chamber quantification: a report from the American Society of Echocardiography’s Guidelines and Standards Committee and the Chamber Quantification Writing Group, developed in conjunction with the European Association of Echocardiography, a branch of the European Society of Cardiology. J Am Soc Echocardiogr. 2005;18(12):1440–63. doi: 10.1016/j.echo.2005.10.005.
Tarasiuk A, Kondratiuk V, Bychkov O, Sova S, Seliuk M, Selіuk O. Left Ventricular Geometry Indicators in Patients with arterial hypertension with vitamin D deficiency. Fam Med Eur Pract. 2024;(4):88–94. doi: 10.30841/2786-720X.4.2024.320818.
Scragg R, Sowers M, Bell C. Serum 25-hydroxyvitamin D, ethnicity, and blood pressure in the third national health and nutrition examination survey. Am J Hypertens. 2007;20(7):713–9. doi: 10.1016/j.amjhyper.2007.01.017.
He JL, Scragg RK. Vitamin D, parathyroid hormone, and blood pressure in the National Health and Nutrition Examination Surveys. Am J Hypertens. 2011;24(8):911–7. doi: 10.1038/ajh.2011.73.
Kunutsor SK, Apekey TA, Steur M. Vitamin D and risk of future hypertension: meta-analysis of 283,537 participants. Eur J Epidemiol. 2013;28(3):205–21. doi: 10.1007/s10654-013-9790-2.
Jiang L, Sun YQ, Denos M, Brumpton BM, Chen Y, Malmo V, et al. Serum vitamin D, blood pressure and hypertension risk in the HUNT study using observational and Mendelian randomization approaches. Sci Rep. 2024;14(1):14312. doi: 10.1038/s41598-024-64649-6.
Fucile I, Mancusi C, Visco V, De Luca C, Ambrosino P, Bianco A, et al. Serum parathormone, vitamin D and cardiovascular risk factors and markers: A pilot study. Nutr Metab Cardiovasc Dis. 2024;34(10):2298–304. doi: 10.1016/j.numecd.2024.05.019.
Bakkar NAA, Bakr AY, Alhusseini AH, Alourfi ZH. The relationship between serum 25-hydroxy vitamin D status and hypertension in Syrian population: Retrospective cohort study. Ann Med Surg (Lond). 2024;86(6):3222–26. doi: 10.1097/MS9.0000000000001989.
Valer-Martinez A, Bes-Rastrollo M, Martinez JA, Martinez-Gonzalez MA, Sayon-Orea C. Vitamin D and the risk of developing hypertension in the sun project: A prospective cohort study. Nutrients. 2024;16(14):2351. doi: 10.3390/nu16142351.
Nolte K, Herrmann-Lingen C, Platschek L, Holzendorf V, Pilz S, Tomaschitz A, et al. Vitamin D deficiency in patients with diastolic dysfunction or heart failure with preserved ejection fraction. ESC Heart Fail. 2019;6(2):262–70. doi: 10.1002/ehf2.12413.
