Диспепсія у студентів медичного університету та лікарів загальної практики

Анотація

Диспепсія – один із найрозповсюдженіших симптомокомплексів, який зустрічається у внутрішній медицині, та включає комплекс симптомів, характерних для гастродуоденальної ділянки травного тракту.

Мета дослідження: вивчення поширеності симптомів диспепсії серед студентів 1–6 курсів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, які не зверталися за медичною допомогою з приводу диспепсії, та встановлення факторів ризику її розвитку серед студентів порівняно з практикуючими лікарями загальної практики–сімейної медицини.

Матеріали та методи. За допомогою платформи Microsoft Forms проведено опитування 300 респондентів у віці 18–65 років, з яких 168 (56%) – вітчизняні студенти 1–6 курсів навчання, 64 (21,3%) – іноземні студенти 5–6 курсів навчання та 68 (22,7%) – лікарі загальної практики–сімейної медицини.

Для оцінювання наявності чи відсутності скарг у респондентів був використаний модифікований опитувальник FSSG (Frequency Scale for Symptoms of GERD). Додаткові питання стосувались віку, статі, маси тіла та зросту респондентів, курсу навчання та успішності навчання (для студентів), наявності хронічних захворювань травного тракту, вживання фармакопрепаратів, тютюнопаління та вживання алкоголю з відзначенням кількості доз вжитого алкоголю на тиждень. В анкеті для іноземних студентів було введено додаткове запитання щодо країни походження. Розраховували середнє арифметичне та стандартну помилку середнього арифметичного. Статистичну ймовірність різниці між двома вибірками розраховували за допомогою t-критерію Стьюдента. Для оцінки впливу різних факторів на виникнення симптомів диспепсії та ГЕРХ ми використовували метод χ², а кореляційний аналіз проводили за допомогою непараметричного методу Спірмена.

Результати. Встановлено, що в групі вітчизняних студентів порівняно з іноземними студентами виявилось достовірно більше (р < 0,05) таких, хто відзначив у себе наявність симптомів диспепсії (21,4% проти 10,9%), та достовірно менше (р < 0,01) практично здорових (60,7% проти 79,7%). Водночас між групами вітчизняних студентів та лікарями загальної практики–сімейної медицини, так і між групами іноземних студентів та лікарями загальної практики–сімейної медицини достовірних відмінностей не встановлено (р > 0,05). В усіх трьох групах був встановлений взаємозв’язок між наявністю симптомів диспепсії і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та наявністю в опитаних в анамнезі захворювань травного тракту. Так, коефіцієнт рангів Спірмена для групи вітчизняних студентів становив 0,36, для групи лікарів загальної практики–сімейної медицини – 0,43, для групи іноземних студентів – 0,6 (р < 0,01). У групах вітчизняних студентів та іноземних студентів встановлено кореляційний зв’язок (р < 0,01) між прийманням медикаментів і появою симптомів диспепсії та ГЕРХ. Зокрема, коефіцієнт рангів Спірмена для групи вітчизняних студентів становив 0,2, для групи іноземних студентів – 0,42. Водночас в опитаній групі лікарів загальної практики–сімейної медицини такий зв’язок був відсутній (р > 0,05). Коефіцієнт рангів Спірмена для групи лікарів загальної практики–сімейної медицини становив 0,43.

Висновки. В усіх досліджуваних групах виявлено респондентів із симптомами диспепсії, ГЕРХ та їх поєднанням. Захворювання травного тракту в анамнезі виявилися самостійним провокуючим фактором розвитку диспепсії та симптомів ГЕРХ у всіх групах. Встановлено, що провокуючим фактором виникнення симптомів диспепсії та ГЕРХ серед лікарів та іноземних студентів є вживання алкоголю, а провокуючим фактором розвитку симптомів диспепсії та ГЕРХ серед українських та іноземних студентів є прийом будь-яких ліків.