Комплексна оцінка ефективності респіраторної підтримки при синдромі обструктивного апное уві сні у хворих у гострий період ішемічного інсульту

Анотація

Ураження головного мозку внаслідок ішемічного інсульту та супутній синдром обструктивного апное уві сні (СОАС) негативно впливають на наявні і віддалені результати лікування. Ключовими патофізіологічними чинниками негативного впливу СОАС є багаточисельні епізоди системної та церебральної гіпоксемії, гіперкапнія, індукування варіабельності глікемії, артеріального тиску, серцевого ритму.

Мета дослідження: проаналізувати динаміку змін вентиляції, оксигенації, варіабельність глюкози крові, церебральної оксиметрії та рівня нейронспецифічної енолази (НСЕ) у крові на тлі застосування постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СРАР-терапії) у пацієнтів з ішемічним інсультом та супутнім СОАС.

Матеріали та методи. Із 60 хворих із ішемічним інсультом та СОАС сформовано дві групи по 30 осіб. Хворим І групи проводили базове лікування інсульту. Хворим ІІ групи базову схему терапії доповнювали СРАР. Для контролю ефективності СРАР-терапії застосовували «SomnoChek micro» (Weinmann, Німеччина), «Masimo Root» (Masimo, США), систему моніторингу глюкози Guardian™ Connect System (Medtronic, Ірландія), капнометрію монітором «Prizm 7S» (Heaco Ltd., Південна Корея).

Результати. Провідний показник тяжкості СОАС – індекс апное/гіпопное до початку лікування у хворих І групи становив 51,21±9,87/год і 51,38±9,93/год у хворих ІІ групи, наприкінці 7-ї доби лікування – 46,73±9,65/год і 5,54±0,96/год відповідно, наприкінці 14-ї доби – 39,95±9,92/год і 5,28±1,02/год відповідно. Початковий середній рівень вуглекислоти у хворих І та ІІ групи становив 42,30±4,12 мм рт.ст. та 42,80±3,91 мм рт.ст. відповідно, наприкінці 7-ї доби – 41,07±2,92 мм рт.ст. і 37,57±1,67 мм рт.ст. відповідно, а на 14-у добу – 38,87±2,41 мм рт.ст. і 36,23±1,57 мм рт.ст. відповідно. Початкові середні значення церебральної оксиметрії у хворих І і ІІ групи становили 49,27±4,98% і 50,60±5,40% відповідно, через 3 доби лікування – 50,13±6,61% і 56,87±5,39% відповідно, наприкінці 7-ї доби – 57,03±7,01% і 67,64±3,02% відповідно. Первинні значення медіани рівня НСЕ у хворих І та ІІ групи становили 31,17 [28,54–38,41] нг/мл та 32,65 [28,71–43,65] нг/мл відповідно, на 7-у добу лікування – 26,44 [24,15–33,44] нг/мл і 19,47 [17,46–21,15] нг/мл відповідно, на 14 добу – 24,09 [22,36–28,48] нг/мл і 14,28 [12,49–16,22] нг/мл відповідно. Коефіцієнт варіацій глюкози становив 17,1% [15,4–18,9] у хворих І групи і 16,2% [14,6–18,1] у хворих ІІ групи, на 3-ю добу – 16,25 [14,5–17,8]% і 11,9 [9,5-13,5]% відповідно, на 5-у добу – 16,0 [14,2–17,2]% і 7,95 [6,6–9,5]% відповідно і на 7-у добу лікування – 15,3 [13,5–17,2]% і 8,5 [7,5–8,9]% відповідно.

Висновки. На тлі застосування СРАР-терапії у пацієнтів з інсультом та супутнім СОАС зафіксовано позитивну динаміку, відновлення адекватної вентиляції та оксигенації, нормалізацію показника церебральної оксиметрії, зниження рівня НСЕ та варіабельності глюкози.