Патологічна турбулентність серцевого ритму та активація антиноцицептивної системи як предиктори ускладненого перебігу безбольової ішемії міокарда у пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом за даними тривалого спостереження

Анотація

На сьогодні залишаються невирішеними питання оцінки перебігу безбольової ішемії міокарда (БІМ) після перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) з урахуванням факторів ризику (ФР), оцінки патологічної турбулентності серцевого ритму, стану активації антиноцицептивної системи організму, що зумовлює необхідність поглибленого вивчення цієї патології, а також нових диференційованих підходів до лікування та реабілітації сучасної категорії пацієнтів.

Мета дослідження: аналіз особливостей перебігу БІМ у хворих на постінфарктний кардіосклероз залежно від ФР. Виявлення взаємозалежності між ступенем активації симпатоадреналової системи та особливостями перебігу БІМ у хворих на постінфарктний кардіосклероз, а також прогностичного значення для оцінки тяжкості перебігу захворювання.

Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного центру (Україна). Обстежено 154 хворих на безбольову форму ІХС, яка виникала в осіб із постінфарктним кардіосклерозом. Діагностичними критеріями були верифіковані за допомогою ХМ ЕКГ та проби з дозованим фізичним навантаженням епізоди БІМ.

Результати. Виявлення під час холтерівського моніторування ЕКГ (ХМ ЕКГ) у пацієнтів з БІМ епізодів значної девіації сегмента ST не означає, що відсутність больових відчуттів за наявної еферентної ноцицептивної стимуляції є ознакою відсутності ішемії та не свідчить про більш легкий перебіг БІМ порівняно з клінічно маніфестними формами ІХС.

Середнє значення концентрації β-ендорфінів у хворих із порушенням ліпідного обміну становило 4,01±0,02 нг/мл, за наявності цукрового діабету цей показник дорівнював 4,68±0,03 нг/мл (р<0,01), а в осіб із супутньою артеріальною гіпертензією він становив 4,91±0,02 нг/мл (р<0,05). У досліджуваних осіб за наявності двох і більше ФР аналогічний показник був найвищим та становив 5,73±0,03 нг/мл (р<0,01). Коефіцієнт точково-бісеральної кореляції дорівнював 0,61 (р<0,05), що свідчить про достатньо високу ймовірність впливу процесів активації антиноцицептивної системи на ризик виникнення інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.

Висновки. Доведено, що наявність постінфарктного кардіосклерозу, цукрового діабету 2-го типу, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії слід розцінювати як чинники, що підвищують ризик ускладнень ІХС у хворих із безбольовою ішемією міокарда. При безбольовій формі ІХС спостерігається вірогідне збільшення вмісту у крові β-ендорфінів, що свідчить про наявність вираженої аферентної ноцицептивної стимуляції, інтенсивність якої залежить від ступеня міокардіальної ішемії. Доведено, що підвищення рівня β-ендорфінів пов’язане зі зростанням ризику ускладненого перебігу ІХС у пацієнтів із БІМ.

Наявність у пацієнтів з БІМ міокардіальної ішемії, патологічної турбулентності серцевого ритму, активації антиноцицептивної системи є вкрай важливими для розуміння основних ланок перебігу БІМ та дають можливість обґрунтовувати підхід до терапії таких хворих на диференційованому системному алгоритмі, який враховує невідповідність між клінічними проявами захворювання та його реальним впливом на коронарну перфузію та стан судинної стінки.