Інтраневральна кіста периферичного нерва: огляд досліджень та опис клінічного випадку

Анотація

Інтраневральна гангліозна кіста є непухлинним утворенням, що розвивається в епіневрумі в важко діагностується. Водночас дане утворення спричинює виражені сенсорно-моторні порушення вздовж стовбура ураженого нерва, які можуть бути необоротними при тривалому існуванні, затримками в діагностиці та лікуванні, істотно порушуючи стан здоров’я та обмежуючи рухливість пацієнта.

Мета дослідження: аналіз сучасних наукових джерел щодо морфології, діагностики та ефективних методів лікування інтраневральних гангліозних кіст (ІНГК) та використання цих даних для опису випадку з клінічної практики українських спеціалістів.

Матеріали та методи. Проведено пошук інформації в наукових джерелах PubMeD, Medscape, Researchgate, Наукова періодика України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського щодо виявлення, морфології, патогенезу розвитку та сучасних підходів до лікування гангліозних інтраневральних кіст. Одержані дані проілюстровано клінічним випадком, що буде вперше опубліковано в науковій публікації в Україні.

Результати. За даними проаналізованої наукової медичної літератури, ІНГК як окрема патологія була маловідомою до 90-х років ХХ століття, позаяк не існувало сучасних візуалізаційних методів діагностики з достатньою роздільною здатністю для проведення точної діагностики. Саме тому ІНГК описували як абсцес, кістозну шванному тощо. Водночас з 1810 по 1998 рр. були описані «курйозні» знахідки у вигляді кіст в епіневріумі під час проведення патанатомічних досліджень. У вітчизняних джерелах не знайдено жодного опису даного патологічного стану. Рекомендованим методом діагностики є застосування МРТ, для лікування необхідним є проведення раннього хірургічного втручання з метою запобігання розвитку необоротним змінам нерва.

Представлений огляд і аналіз сучасних наукових джерел проілюстровано клінічним випадком ІНГК, простеженим від симптомів, діагностичних обстежень до деталей хірургічного лікування та результатів післяопераційного контролю стану пацієнта.

Висновки. Обізнаність лікарів різних спеціальностей із клінічними, візуалізаційними ознаками ІНГК та методами лікування дозволить ефективніше виявляти та вчасно лікувати пацієнтів, оскільки цей рідкісний стан може викликати необоротні сенсорно-моторні ураження нерва. Водночас вчасно проведене хірургічне втручання практично гарантує повне одужання.