Кореляційні зв’язки між рівнем зонуліну, лептину та антропометричними показниками у пацієнтів з метаболічно-асоційованою жировою хворобою печінки у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу

Анотація

Мета дослідження: аналіз кореляційних зв’язків між рівнем зонуліну, лептину та антропометричними показниками у пацієнтів з метаболічно-асоційованою жировою хворобою печінки (МАЖХП) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 42 пацієнти з МАЖХП та ЦД 2-го типу, яких було обстежено та розділено на групи. До першої групи увійшли 22 пацієнти з МАЖХП та ЦД 2-го типу без синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР), до другої групи – 20 пацієнтів з МАЖХП у поєднанні з ЦД 2-го типу та СНБР. До групи контролю було включено 15 практично здорових осіб.

При фізикальному обстеженні пацієнта вимірювали антропометричні показники, що включали зріст, масу тіла, індекс маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле, визначали окружність талії (ОТ) та окружність стегон (ОС) та співвідношення ОТ/ОС. Вміст зонуліну в сироватці крові визначали методом ELISA з використанням тест-систем IDK Zonulin ELISA, KR5601 (Immunodiagnostic AG, Німеччина). Для кількісного визначення лептину в сироватці крові застосовували метод ELISA.

Результати. При дослідженні вмісту зонуліну у сироватці крові було виявлено достовірне його підвищення у пацієнтів першої та другої груп – 67,79±2,12 нг/мл та 80,36±3,44 нг/мл відповідно. У пацієнтів контрольної групи вміст зонуліну становив 12,34±1,41 нг/мл (р<0,001). При кількісному дослідженні рівня лептину у сироватці крові було виявлено достовірне його зростання у пацієнтів першої та другої груп – 25,09±0,35 нг/мл та 28,21±1,03 нг/мл відповідно. У пацієнтів контрольної групи рівень лептину становив 4,69±0,37 нг/мл (р<0,001).

Достовірної відмінності за антропометричними показниками між пацієнтами першої та другої груп виявлено не було (р>0,05). При порівнянні статистичних показників антропометрії пацієнтів першої та другої груп з групою контролю встановлено достовірні відмінності за показниками маси тіла, ІМТ, ОТ, співвідношення талії до стегон (СТС), ОС (р<0,001), що свідчить про надлишок маси тіла та ожиріння у пацієнтів першої і другої груп.

Висновки. Результати дослідження свідчать, що у пацієнтів з МАЖХП у поєднанні з ЦД 2-го типу без СНБР та СНБР виявлено підвищення кишкової проникності та гіперлептинемію і встановлено пряму кореляцію середньої сили між рівнем зонуліну та масою тіла, ІМТ, слабкий кореляційний зв’язок між рівнем зонуліну і ОТ, ОС, СТС та кореляцію середньої сили між рівнями зонуліну та лептину.