Оптимізація підходів ранньої діагностики порушень слуху на первинній ланці медичної допомоги

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

PDF
Опубліковано: жов 28, 2022
DOI: https://doi.org/10.30841/2786-720X.3.2022.273918
Ключові слова:
порушення слуху, алгоритм діагностики втрати слуху, акуметрія, камертональні тести,

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Марина Тріщинська
Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Україна
http://orcid.org/0000-0002-1022-0635
Олександр Кононов
Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Україна
http://orcid.org/0000-0003-0505-0296

Анотація

Від втрати або погіршання слуху на планеті страждають майже 500 млн людей. Причини, що викликають втрату слуху, дуже різноманітні. Втрата слуху може бути спричинена спадковими і неспадковими генетичними факторами, певними ускладненнями під час вагітності та пологів, інфекційними та хронічними захворюваннями, травмою голови або вуха тощо.


Поширеною проблемою сьогодення є порушення функціонування органа слуху. Створення алгоритму діагностики порушень слуху для первинної ланки дозволить покращити якість діагностики, оптимізувати маршрут пацієнта та забезпечити максимально раннє проведення лікувально-профілактичних заходів, що може позитивно позначитися на результатах лікування та якості життя пацієнтів. Лікарі первинної ланки у своїй практиці використовують класифікацію ICPC-2. Вони проводять збір скарг, анамнез, діагностику слухового аналізатора. Існують різноманітні методи визначення слухової функції, більшість з яких ґрунтується на суб’єктивних даних обстежуваного про сприйняття почутих звуків. До них належать визначення рівня сприйняття шепітної та розмовної мови, камертональні досліди (акуметрія), аудіометрія. Слух вважається нормальним, якщо шепітна мова сприймається на відстані 6 м. Ступенем сприйняття шепітної мови вважається найбільша відстань, з якої хворий правильно тричі повторює сказані лікарем слова.


Лікарі первинної ланки проводять дослідження пацієнта камертонами, використовуючи тест Вебера (W), тест Рінне (R), тест Швабаха (Sch).


Своєчасне дослідження слуху за допомогою сучасних діагностичних методів на первинній ланці медичної допомоги та правильне оцінювання потенційних можливостей слухової системи пацієнтів дозволяє правильно оцінити її стан. Нормальне функціонування органа слуху має одне з вирішальних значень для загального розвитку і повноцінного життя людини. Адже завдяки слуховому аналізатору людина отримує інформацію про навколишній світ.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Тріщинська, М., & Кононов, О. (2022). Оптимізація підходів ранньої діагностики порушень слуху на первинній ланці медичної допомоги. Сімейна Медицина. Європейські практики, (3), 63–67. https://doi.org/10.30841/2786-720X.3.2022.273918
Номер
№ 3 (2022)
Розділ
Загальна практика
Авторське право (c) 2022 Марина Тріщинська, Олександр Кононов

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.

Біографії авторів

Марина Тріщинська, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика

Тріщинська Марина Анатоліївна,

кафедра анестезіології та інтенсивної терапії

Олександр Кононов, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика

Кононов Олександр Євгенович,

кафедра сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги

Посилання

Bagai A, Thavendiranathan P, Detsky AS. Does this patient have hearing impairment? JAMA. 2006;295(4):416–28. doi: 10.1001/jama.295.4.416.

Bannon R, Stewart KE, Bannister M. Non-technical skills and otolaryngology: systematic review. J Laryngol Otol. 2020;134(5):415–8. doi: 10.1017/S0022215120000900.

Burkey JM, Lippy WH, Schuring AG, Rizer FM. Clinical utility of the 512-Hz Rinne tuning fork test. Am J Otol. 1998;19(1):59–62.

Cassel C, Penhoet E, Saunders R. Policy Solutions for Better Hearing. JAMA. 2016;315(6):553–4. doi: 10.1001/jama.2016.0044.

Chole RA, Cook GB. The Rinne test for conductive deafness. A critical reappraisal. Arch Otolaryngol Head Neck Surg. 1988;114(4):399–403. doi: 10.1001/archotol.1988.01860160043018.

Calhoun KH, Wax MK, Eibling DE. Expert Guide to Otolaryngology (Acp Expert Guides Series). Philadelphia: American College of Physicians; 2001. 707 p.

Feldmann H. Zur Geschichte der apparativen Hörschärfemessung: Die ersten Akumeter [History of instrumental measuring of hearing acuity: the first acumeter]. Laryngorhinootologie. 1992;71(9):477–82. German. doi: 10.1055/s-2007-997336.

Willems PJ. Genetic Hearing Loss. USA: CRC Press; 2004. 406 p.

WONCA International Classification Committee. ICPC-2 – Ukrainian International Classification PMD. 2nd edition. [Internet]. WONCA; 2010. 2 p. Available from: https://moz.gov.ua/uploads/0/2955-dn_20180104_13_dod_icpc.pdf.

Kelly EA, Li B, Adams ME. Diagnostic Accuracy of Tuning Fork Tests for Hearing Loss: A Systematic Review. Otolaryngol Head Neck Surg. 2018;159(2):220–30. doi: 10.1177/0194599818770405.

Kong EL, Fowler JB. Rinne Test [Internet]. In: StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2022.

Lykhachev AH. Rukovodstvo po otorynolarynholohyy. Moskva: MEDHYZ; 1960. 644 p.

Mbubaegbu CE. Weber’s test demystified. Physics renders Weber’s test not so mysterious. BMJ (Clinical Research ed.). 2002;325(7372):1117. doi: 10.1136/bmj.325.7372.1117.

Mugunthan K, Doust J, Kurz B, Glasziou P. Is there sufficient evidence for tuning fork tests in diagnosing fractures? A systematic review. BMJ Open. 2014;4(8):e005238. doi:10.1136/bmjopen-2014-005238.

Nash SD, Cruickshanks KJ, Klein R, Klein BE, Nieto FJ, Huang GH, et al. The prevalence of hearing impairment and associated risk factors: the Beaver Dam Offspring Study. Arch Otolaryngol Head Neck Surg. 2011;137(5):432–9. doi: 10.1001/archoto.2011.15.

Pirozzo S, Papinczak T, Glasziou P. Whispered voice test for screening for hearing impairment in adults and children: systematic review. BMJ. 2003;327(7421):967. doi: 10.1136/bmj.327.7421.967.

Rogers J. Rinne positive or false Rinne negative. J Laryngol & Otol. 1981;95(12):1221–1221. doi:10.1017/S0022215100092069.

Shuman AG, Li X, Halpin CF, Rauch SD, Telian SA. Tuning Fork Testing in Sudden Sensorineural Hearing Loss. JAMA Intern Med. 2013;173(8):706–7. doi: 10.1001/jamainternmed.2013.2813.

Thijs C, Leffers P. Sensitivity and specificity of Rinne tuning fork test. BMJ. 1989;298(6668):255. doi:10.1136/bmj.298.6668.255.

Uy J, Forciea MA. In the clinic. Hearing loss. Ann Intern Med. 2013;158:ITC4.

Vaswani R, Parikh L, Udochi N, Vaswani SK. Rinne test modified to quantify hearing. South Med J. 2008;101(1):107–8. doi: 10.1097/SMJ.0b013e31815d3d4d.

Wahid NWB, Hogan CJ, Attia M. Weber Test [Internet]. In: StatPearls Treasure. Island (FL): StatPearls Publishing; 2022. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK526135/.

Walker HK, Hall WD, Hurst JW. Clinical Methods: The History, Physical, and Laboratory Examinations [Internet]. 3rd edition. Boston: Butterworths; 1990. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK201/.

Yueh B, Shapiro N, MacLean CH, Shekelle PG. Screening and management of adult hearing loss in primary care: scientific review. JAMA. 2003;289(15):1976–85. doi: 10.1001/jama.289.15.1976.

Zatoloka PA. Sposoby yssledovanyia slukha. Mynsk: BHMU; 2009. 2009 p.