Параметри метаболізму заліза у пацієнтів із залізодефіцитною анемією та ерозивними ураженнями гастродуоденальної зони

Анотація

Найпоширенішою хворобою у світі є ерозивно-виразкові ураження гастродуоденальної зони (ЕВУГЗ). Це хронічні поліетіологічні, рецидивуючі захворювання з порушенням нервово-ендокринних та гуморальних механізмів, що регулюють секреторно-трофічний процес у гастродуоденальній зоні з розвитком виразок. При цьому захворюванні виразки мають різну локалізацію і клінічний перебіг, значно знижують якість життя, впливають на працездатність та на особисте життя. Відсутність своєчасної діагностики і лікування може мати несприятливі наслідки.

Мета дослідження: аналіз особливостей клініко-метаболічних порушень при залізодефіцитній анемії (ЗДА) та її поєднанні із ЕВУГЗ для розроблення методів оцінювання ступеня важкості перебігу захворювання, оптимізації діагностики і лікувальної тактики.

Матеріали та методи. У групу спостереження включено 26 пацієнтів (15 чоловіків і 11 жінок) із залізодефіцитною анемією (ЗДА), яка перебігала на фоні ЕВУГЗ з локалізацією виразкових дефектів слизової оболонки у шлунку або цибулині дванадцятипалої кишки. Діагноз ЗДА верифікували на підставі змін базових характеристик клінічних проявів (ознак анемічної гіпоксії і сидеропенічного синдрому), характерних змін периферійної крові і показників метаболізму заліза. Хворі на ЗДА, що перебігала на фоні ЕВУГЗ, були обстежені ендоскопічними методами, проходили ультразвукове і за потреби рентгенологічне обстеження.

До контрольної групи увійшли 35 первинних донорів (16 жінок і 19 чоловіків), які пройшли дворазове лабораторне дослідження на гепатити В і С, а також ВІЛ-інфекцію/СНІД. Усім обстеженим донорам було зроблено розгорнутий аналіз периферійної крові та визначено біохімічні показники.

Учасникам дослідження визначали вміст заліза в сироватці (ЗС) крові і показник загальної залізозв’язуючої здатності сироватки крові (ЗЗЗС). Показник ненасиченої залізозв’язуючої здатності сироватки крові вираховували як різницю між ЗЗЗС і ЗС. Коефіцієнт насичення трансферину залізом визначали як співвідношення вмісту ЗС до ЗЗЗС. Вміст трансферину визначали за показником ЗЗЗС, феритину – радіометричним методом.

Результати. Проаналізовано показники периферійної крові у первинних донорів та морфометричні зміни у периферійній крові у пацієнтів із ЗДА. Представлено результати дослідження показників обміну заліза в сироватці крові: концентрації заліза, загальної залізозв’язуючої здатності сироватки та ступеня насичення сироватки залізом. Виявлено, що у донорів-чоловіків порівняно із донорами-жінками достовірно вищими є показники вмісту заліза і феритину в сироватці крові.

Наведено динаміку змін показників периферійної крові у пацієнтів із ЗДА, перебіг якої був обумовлений тривалими крововтратами внаслідок ЕВУГЗ, у процесі лікування. Визначено достовірну зміну таких показників, як кількість еритроцитів, концентрація гемоглобіну, еритроцитарні індекси у бік нормалізації значень. Нормалізацію показника кількості ретикулоцитів спостерігали на 90-й день обстеження. Виявлені зміни кількості тромбоцитів у пацієнтів із ЗДА, що перебігала на фоні ЕВУГЗ, реєстрували за відсутності активних кровотеч із травного тракту.

Висновки. Внаслідок прогресування ЗДА при її поєднанні з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони поглиблюється дисбаланс обміну заліза, виявляються глибокі порушення обміну заліза, особливо вмісту феритину у плазмі.

Пацієнтам із ЗДА, перебіг якої обумовлений тривалими крововтратами внаслідок ЕВУГЗ, слід призначати препарат для перорального застосування, що містить сульфат заліза із мукозопротекторною дією у дозі 2 мг/кг на добу з наступною редукцією дози після нормалізації показника феритину у сироватці крові.