МРТ як ефективний інструмент діагностики і моніторингу ендокардиту Леффлера на етапах лонгітудинального спостереження
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Гіпереозинофільний синдром (ГЕС) – захворювання, що трапляється вкрай рідко, не завжди діагностується, а нез’ясованість щодо поширеності пояснюють відсутністю статистичних даних.
Чоловіки хворіють у 9 разів частіше від жінок, вразливим є вік від 20 до 50 років. Щодо сімейної гіпереозинофілії, то вона успадковується за аутосомно-домінантним типом. Дворічна смертність зафіксована у половині випадків при ендокардиті Леффлера з прогресуючим фіброзом через серцеву недостатність і тромбоемболічні ускладнення.
Ендокардит Леффлера та ендоміокардіальний фіброз як складові рестриктивної кардіоміопатії супроводжуються еозинофілією. Історія відкриття еозинофілу тісно пов’язана з ім’ям Пауля Ерліха, а ідея відстеження зв’язку еозинофілії із залученням серця та інших органів належить Леффлеру.
За наявності синдрому Леффлера при лонгітудинальному спостереженні за допомогою МРТ серця було проаналізовано ймовірність формування тромбів у порожнинах серця та визначення стадії захворювання.
Описаний клінічний випадок синдрому Леффлера у молодого чоловіка в реальній клінічній практиці наочно демонструє труднощі діагностики на амбулаторному етапі, міждисциплінарний підхід у роботі команди «heart team» госпітального періоду, роль і значення тривалого динамічного моніторингу МРТ дослідження серця, обраної оптимальної терапії.
Синдром Леффлера в реальній клінічній практиці зустрічається вкрай рідко та вимагає від лікарів різних спеціальностей, зокрема від сімейного лікаря, знання етіології, багатогранності патогенезу, клінічних масок маніфестації захворювання і тактики ведення пацієнта на амбулаторному етапі.
«Золотим стандартом» діагностики і лонгітудинального моніторингу за пацієнтами із синдромом Леффлера залишається МРТ серця.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Alam A, Thampi S, Saba SG, Jermyn R. Loeffler Endocarditis: A Unique Presentation of Right-Sided Heart Failure Due to Eosinophil-Induced Endomyocardial Fibrosis. Clin Med Insights Case Rep. 2017;10:1179547617723643. doi: 10.1177/1179547617723643.
Allderdice C, Marcu C, Kabirdas D. Intracardiac Thrombus in Leukemia:Role of Cardiac Magnetic Resonance Imaging in Eosinophilic Myocarditis. CASE (Phila). 2018;2(3):114–7. doi: 10.1016/j.case.2017.12.003.
Amini R, Nielsen C. Eosinophilic myocarditis mimicking acute coronary syndrome secondary to idiopathic hypereosinophilic syndrome: a case report. J Med Case Rep. 2010;4:40. doi: 10.1186/1752-1947-4-40.
Bilinska ZT, Bilinska M. Unexpected eosinophilic myocarditis in a young woman with rapidly progressive dilated cardiomyopathy. Int J Cardiol. 2002;86(2-3):295–7. doi: 10.1016/s0167-5273(02)00304-2.
Boggild AK, Keystone JS, Kain KC. Tropical pulmonary eosinophilia: a case series in a setting of nonendemicity. Clin Infect Dis. 2004;39(8):1123–8. doi: 10.1086/423964.
Chen YW, Chang YC, Su CS, Chang WC, Lee WL, Lai CH. Dramatic and early response to low-dose steroid in the treatment of acute eosinophilic myocarditis: a case report. BMC Cardiovasc Disord. 2017;17(1):115. doi: 10.1186/s12872-017-0547-9.
Cilliers AM, Adams PE, Mocumbi AO. Early presentation of endomyocardial fibrosis in a 22-month-old child: a case report. Cardiol Young. 2011;21(1):101–3. doi: 10.1017/S1047951110001460.
Doyen D, Buscot M, Eker A, Della.monica J. Endomyocardial fibrosis complicating primary hypereosinophilic syndrome. Intensive Care Med. 2018;44(12):2294–5. doi: 10.1007/s00134-018-5300-z.
Dregoesc MI, Iancu AC, Lazar AA, Balanescu S. Hypereosinophilic syndrome with cardiac involvement in a patient with multiple malignancies. Med Ultrason. 2018;20(3):399–400. doi: 10.11152/mu-1574.
Farid A, Stauber B, Khamishon S, Fedder D. No Loeffing Matter: The Dilemma of Loeffler’s Endocarditis Am J Med. 2020;133(5):e169-e72. doi: 10.1016/j.amjmed.2019.08.053.
Gao M, Zhang W, Zhao W, Qin L, Pei F, Zheng Y. Loeffler endocarditis as a rare cause of heart failure with preserved ejection fraction: A case report and review of literature.Medicine (Baltimore). 2018;97(11):e0079. doi:10.1097/MD.0000000000010079.
Gleich GJ, Adolphson CR, Leiferman KM. The biology of the eosinophilic leucocyte. Annu Rev Med. 1993;44:85–101. doi: 10.1146/annurev.me.44.020193.000505.
Gottdiener JS, Maron BJ, Schooley RT, Harley JB, Roberts WC, Fauci AS. Two-dimensional echocardiographic assessment of the idiopathic hypereosinophilic syndrome. Anatomic basis of mitral regurgitation and peripheral embolization. Circulation. 1983;67(3):572–8. doi: 10.1161/01.cir.67.3.572.
Hayashi S, Isobe M, Okubo Y, Suzuki J, Yazaki Y, Sekiguchi M. Improvement of eosinophilic heart disease after steroid therapy: successful demonstration by endomyocardial biopsied specimens. Heart Vessels 1999;14(2):104–8. doi: 10.1007/BF02481750.
Hernandez CM, Arisha MJ, Ahmad A, Oates E, Nanda NC, Nanda A, et al. Usefulness of three-dimensional echocardiography in the assessment of valvular involvement in Loeffler endocarditis. Echocardiography. 2017;34(7):1050–6 doi:10.1111/echo.13575.
Jin X, Ma C, Liu S, Guan Z, Wang Y, Yang J. Cardiac involvements in hypereosinophilia-associated syndrome: Case reports and a little review of the literature. Echocardiography. 2017;34(8):1242–6. doi: 10.1111/echo.13573.
Kleinfeldt T, Hueseyin I, Nienaber CA. Hypereosinophilic syndrome: a rare case of Loeffler’s endocarditis documented on cardiac MRI. Int J Cardiol. 2011;149(1):e30–2. doi: 10.1016/j.ijcard.2009.03.059.
Lavies J, Sapspord R, Brooksby I, Olsen EG, Spry CJ, Oakleg CM, et al. Successful surgical treatment of two patients with endomyocardial disease. Br Heart J. 1981;46(4):438–45. doi: 10.1136/hrt.46.4.438.
Nanagas VC, Kovalszki A. Gastrointestinal Manifestations of Hypereosinophilic Syndromes and Mast Cell Disorders: a Comprehensive Review. Clin Rev Allergy Immunol. 2019;57(2):194–212. doi: 10.1007/s12016-018-8695-y.
Ogbogu PU, Rosing DR, Horne MK 3rd. Cardiovascular manifestations of hypereosinophilic syndromes. Immunol Allergy Clin North Am. 2007;27(3):457–75. doi: 10.1016/j.iac.2007.07.001.
Olsen EGJ, Spry CJF. Relation between eosinophilia and endomyocardial disease. Prog Cardiovasc Dis. 1985;27(4):241–54. doi: 10.1016/0033-0620(85)90008-8.
Ommen SR, Seward JB, Tajik AJ. Clinical and echocardiographic features of hypereosinophilic syndromes Am J Cardiol 2000;86(1):110–3. doi: 10.1016/s0002-9149(00)00841-9.
Priglinger U, Drach J, Ullrich R. Idiopathic eosinophilic endomyocarditis in the absence of peripheral eosinophilia. Leuk Lymphoma 2002;43(1):215–8. doi: 10.1080/10428190210184.
Spry CJ, Tai PC, Davies J. The cardiotoxicity of eosinophils. Postgrad Med J. 1983;59(689):147–53. doi: 10.1136/pgmj.59.689.147.
Tai PC, Spry CJF, Olsen EGJ, Ackerman SJ. Deposits of eosinophil granule proteins in cardiac tissues in patients with eosinophilic endomyocardial disease. Lancet. 1987;1(8534):643–7. doi: 10.1016/s0140-6736(87)90412-0.
Netyazhenko VZ, Malchevska TY, Netyazhenko NV, Valihura MS, Mostovyy SYE Kozachyshyn NI, ta in. Klinichni masky hipereozynofilnoho syndromu: trudnoshchi diahnostyky (klinichnyy vypadok syndromu Leflera). Zdorovya Ukr. 2019;4 (Dod №1 Kardiol Revmatol Kardiokhirurhiya): 30–4.
