Досвід застосування етилметилгідроксипіридину у лікуванні інфаркту міокарда: антиішемічний, антидепресантний, анксіолітичний ефекти

Анотація

Мета дослідження: оцінити ефективність, безпеку та переносимість застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату (Мексиприм, «Стада Арцнаймиттель АГ», Німеччина) у хворих з інфарктом міокарда на госпітальному і амбулаторному етапах надання медичної допомоги.

Материали та методи. У дослідження увійшли 59 хворих з ішемічною хворобою серця, гострим коронарним синдромом із елевацією сегмента ST у першу добу госпіталізації, гіпертонічною хворобою ІІІ стадії, 2 ступеня, серцевої нестачі І–ІІА. Усі пацієнти отримували базову терапію згідно рекомендацій ESH/ESC. Додатково до базової терапії 39 хворим призначали Мексиприм внутрішньовенно крапельно у дозі 200 мг 1 раз на добу протягом 10 днів, а потім по 125 мг 3 рази на добу per os протягом 60 днів. Группу контролю склали 20 хворих, які отримували лише базову терапію. Дизайн дослідження включав: ХМЕКГ з оцінкою динаміки змін сегмента ST, порушень і варіабельності серцевого ритму, дослідження за шкалою Бека, шкалою Гамільтона для оцінки тривоги (HARS) і депресії (HDRS), загальний аналіз крові і сечі, біохімічний аналіз крові. Оцінку терапевтичної переносимості препарату проводили до початку терапії і через 60 днів після лікування. Дослідження за шкалою САН, оцінку когнітивних порушень за шкалою MMSE проводили на 60-й день лікування. Критеріями ефективності були: зменшення на 50% порушень серцевого ритму, зменшення ішемії, зниження на 50% і більше від вихідних середніх балів за шкалами HARS, HDRS, анкета динаміки психічного стану і менше 9 балів за шкалою депресій, зменшення показників за шкалою САН.

Результати. Під час оцінювання балів за шкалою депресії при лікуванні Мексипримом була виявлена редукція показників на 62% від початкового рівня. За анкетою динаміки психічного стану пацієнти визначали поліпшення самопочуття, тобто зниження балів на 45%. За шкалою Гамільтона для оцінки тривоги (HARS), зокрема, тривоги у сфері психіки було виявлено зниження загального бала на 65%, соматичної тривоги – на 35,5%, сумарно – на 50%. У групі хворих, які отримували додатково Мексиприм внутрішньовенно протягом 10 днів, достовірно зменшилася кількість одиночних і групових суправентрикулярних екстрасистол (СВЕ), а також одиночних і групових шлункових екстрасистол (ШЕ) не тільки порівняно з цими показниками до лікування, але і в порівнянні з групою контролю. У пацієнтів, які отримували Мексиприм, були відсутні ознаки резидуальної ішемії, а в групі контролю статистично достовірно зберігалася депресія сегмента ST. Варіабельність серцевого ритму достовірно не змінювалася в групі контролю, але збільшилася у хворих, які отримували Мексиприм внутрішньовенно крапельно протягом 10 днів.

Заключення. Застосування препарату Мексиприм у хворих з інфарктом міокарда зменшує депресію сегмента ST, знижує кількість шлуночкових і надшлуночкових порушень ритму, покращує показники варіабельності серцевого ритму, а також стан тривоги і депресії.