Взаємозв’язок порушення мелатонінутворювальної функції епіфізу та дисліпідемії у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, що лікуються гемодіалізом

Анотація

Результати низки наукових досліджень довели наявність взаємозв’язку між функціональним станом епіфізу та функцією нирок. Протее порушення мелатонінутворювальної функції епіфізу (МФЕ) у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН), що лікуються гемодіалізом (ГД), та її зв’язок з дисліпідемією у даної когорти пацієнтів є маловивченим питанням.

Мета дослідження: аналіз порушень МФЕ та ліпідного спектра крові у хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД, та визначення взаємозв’язку дисфункції епіфізу з дисліпідемією.

Матеріали та методи. Обстежено 130 осіб (50% чоловіки) віком 58,5 [43; 66] року, що перебувають на постійному лікуванні ГД. До контрольної групи увійшли 20 здорових осіб. Проведено визначення денного та нічного рівня мелатоніну (МТ) у слині, на підставі чого хворих, що лікуються ГД, розподілили на дві групи: група І – 110 хворих з порушеною МФЕ, група ІІ – 20 пацієнтів з нормальною МФЕ. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням рівня холестерину та його фракцій, проведено вимірювання офісного артеріального тиску (АТ).

Результати. Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД, та її взаємозв’язок з ліпідним спектром крові. Рівень загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ) та ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) у пацієнтів з порушеною МФЕ вищий на 26,4 % (р<0,05), 16,7 % (р<0,05) та 22,6 % (р=0,03) відповідно щодо пацієнтів групи порівняння. Рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) основної групи нижчий на 11,8% за аналогічний показник групи зі збереженою МФЕ. Отримані дані свідчать про взаємозв’язок порушення МФЕ з тривалістю нирково замісної терапії (НЗТ), стажем артеріальної гіпертензії, віком хворих та їхнього впливу на ліпідний спектр крові хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок нічного рівня МТ з рівнем ЗХ (r=–0,256; р<0,05). Кореляційний аналіз підтверджує, що зниження нічного рівня МТ поєднується з підвищенням рівня ТГ (r=–0,272; р<0,05) у крові хворих. Встановлений зворотній кореляційний зв’язок нічного (r=–0,347; р=0,03) та денного рівня (r=–0,198; р<0,05) МТ з рівнем ЛПНЩ та позитивні зв’язки між рівнем МТ у денний (r=0,27; p=0,03) та нічний період (r=0,331; p=0,02) з рівнями ЛПВЩ.

Заключення. Для хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, що лікуються гемодіалізом, притаманне часте порушення мелатонінутворювальної функції епіфізу (МФЕ) (84,6 %) та значні порушення ліпідного обміну (58%). Аналіз результатів дослідження ліпідного метаболізму продемонстрував більш глибокі його порушення у вигляді підвищеної концентрації загального холестерину та всіх його фракцій у пацієнтів з порушеною МФЕ, що може свідчити про зв’язок дисфункції епіфізу з ліпідним обміном у пацієнтів на нирково-замісній терапії (НЗТ). У хворих на гемодіалізі мелатонінутворювальна дисфункція та порушення ліпідного обміну мають вік-залежний характер та детермінуються тривалістю НЗТ, стажем артеріальної гіпертензії, рівнем гемоглобіну. Було визначено взаємозв’язок погіршення ліпідного обміну на тлі більш глибокого порушення МФЕ за денним та нічним рівнем мелатоніну.