Артеріальна гіпертензія і цереброваскулярні захворювання у загальнолікарській практиці
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Цереброваскулярні захворювання є другою причиною у структурі смертності населення у нашій країні та третьою – у світі, левову частку (96%) у структурі яких у нашій країні займають хронічні порушення мозкового кровообігу – дисциркуляторні енцефалопатії. Ризик цереброваскулярної патології суттєво збільшується у разі тривало існуючої і погано контрольованої артеріальної гіпертензії (АГ).
Основними факторами ризику розвитку гіпертензивної енцефалопатії (ГЕ), безпосередньо пов’язаними з тяжкістю та перебігом АГ, є недостатньо контрольована АГ, у тому числі так звана м’яка АГ, гіпертонічні кризи, висока варіабельність артеріального тиску (АТ) з високими нічними показниками, епізоди ортостатичної гіпотензії, надмірне зниження АТ. Ризик виникнення інсульту корелює як з величиною систолічного, так і діастолічного артеріального тиску.
Принцип лікування ГЕ полягає у наступному: терапія АГ з призначенням індивідуально підібраною антигіпертензивною терапією з досягненням цільових значень АТ; вплив на фактори ризику серцево-судинних захворювань (статини, антиагреганти, відмова від куріння тощо); покращення перфузії головного мозку і корекція метаболічних порушень у нервових клітинах, що функціонують в умовах ішемії і гіпоксії. Основними принципами сучасної антигіпертензивної терапії при судинній патології мозку є те, що вона базова, постійна, практично пожиттєва з використанням сучасних класів препаратів. При неускладненій АГ приблизно однакову ефективність демонструють усі п’ять базисних класів антигіпертензивних препаратів: діуретики, бета блокатори, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (перевага – комбінована терапія, навіть на ранніх етапах!). Рекомендовано досягнення цільових рівнів АТ <140/90 мм рт.ст. (що знижує ризик цереброваскулярних катастроф на 1/3). Переконливі дані доказової медицини стосовно вторинної профілактики поки що є для інгібіторів АПФ, сартанів, діуретиків.
Ураховуючи те, що ГЕ є міждисциплінарною проблемою, з якою найчастіше зустрічається сімейний лікар, а також особливості діагностики та тактики ведення таких хворих, ця патологія потребує особливої уваги.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Ждан В.М. Кардіологія в практиці сімейного лікаря: навч. посіб. / В.М. Ждан, Є.М. Кітура, М.Ю. Бабаніна та ін. – Полтава, 2008. – 430 с.
Кулов Б.Б. Суточный ритм артериального давления у больных с субкортикальной артеросклеротической энцефалопатией / Кулов Б.Б., Калашникова Л.А. // Неврол. журн. – 2003. – No 3. – С. 14–17.
Мавшович Б.Л. Возможности врача общей практики в профилактике и лечении цереброваскулярных расстройств / Мавшович Б.Л., Топчий Н.В., Денисова Н.В. // Здоров’я України. – 2007. – No 6 (1). – С. 50–51.
Мищенко Т.С. Диагностика и лечение дисциркуляторных энцефалопатий / Мищенко Т.С. // Здоров’я України. – 2003. – No 23–24 (84–85). – С. 16.
Міщенко Т.С. Епідеміологія неврологічних захворювань в Україні / Міщенко Т.С. // НейроNews. – 2008. – No 3 (07). – С. 76–77.
Мурашко Н.К. Дирциркуляторна енцелопатія та деменція: Алгоритм діагностики і лікування / Мурашко Н.К. // Український медичний часопис. – 2006. – No 5/55. – Ч. ІХ Х. – С. 33–37.
Наказ МОЗ від 24.05.2012 р. No 384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії». Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної та екстреної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія». Оновлена та адаптована клінічна настанова, заснована на доказах «Артеріальна гіпертензія».
Одинак М.М. Сосудистые заболевания головного мозга / Одинак М.М., Михайленко А.А., Иванов Ю.С и др. – СПб: Гиппократ, 2003. – 160 с.
Ощепкова Е.В. Гипертоническая энцефалопатия: принципы профилактики и лечения // Consilium medicum. – 2014. – No 16 (9). – С. 20–23.
Свіщенко Є.П. Артеріальна гіпертензія. Оновлена та адаптована клінічна настанова, заснована на доказах / Є.П. Свіщенко, А.Е. Багрій, Л.М. Єна [та ін.] // Новости медицины и фармации. – 2012. – No 422. – С. 24–31.
Amar J., Cambou J.P., Touze E. et al. // Stroke. – 2004. – V. 35. – P. 1579–1583
Blood Pressure Lowering Treatment Trialists’ Collaboration. Effect of different blood pressure lowering regimens on major cardiovascular events: results of prospectively designed overviews of randomized trials // Lancet. – 2003. – Vol. 362. – P. 1527–1535.
Turnbull F. Effects of different blood pressure lowering regimens on major cardiovascular events: results of prospectiveveli disigned overviews of randomized trials. Lancet. 2003; 362: 1527–1533.
Weber M.A., Julius S., Kjeldsen S.E. et al. Blood pressure dependent and independent effects of antihypertensive treatment on clinical values in the VALUE trial // Lancet. – 2004. – Vol. 363: 363(9426):2049–51.
