Раціональна антибіотикотерапія гострих респіраторних інфекцій в амбулаторній практиці
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Обґрунтований вибір оптимальної антибактеріальної терапії при гострих респіраторних інфекціях – важливе та відповідальне завдання лікаря амбулаторної практики. Макролідні антибіотики є препаратами вибору у багатьох випадках інфекційної патології органів дихання. Антимікробний спектр, фармакокінетичні параметри, профіль безпеки спіраміцину, класичного представника 16-членних макролідів, дозволяють успішно застосовувати його для лікування позалікарняних інфекцій дихальних шляхів.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Андреева И.В., Стецюк О.У. Инфекции дыхательных путей: новый взгляд на старые проблемы // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. – 2009. – Т. 11, № 2. – С. 143-151.
Белов Б.С. А;стрептококковый тонзилит: вопросы антибактериальной терапии // Consilium medicum Ukraina. – 2013. – Т. 7, № 1. www.consilium-medicum.com.ua
Березняков И.Г. Антибактериальная терапия внебольничных инфекций дыхательных путей и ЛОР-органов // Болезни и антибиотики. – 2010. – № 1 (3). – С. 84-95.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України 16 липня 2014 року № 499 «Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги дорослим та дітям. Гострі респіраторні інфекції.»
Наказ Міністерства охорони здоров’я України 11 лютого 2016 року № 85 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Гострий риносинусит».
Пневмонія у дорослих осіб – етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія. Навчальний посібник / за ред. Фещенка Ю.І. – К., 2013. – 171 с.
Синопальников А.И. «Атипичные» возбудители и «атипичные» пневмонии // Атмосфера. Пульмонология и аллергология. – 2010. – № 3. – С. 10-14.
Стецюк О.У., Андреева И.В., Козлов Р.С. Потенциал применения спирамицина в современной клинической практике // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. – 2009. – Том 11, № 3. – С. 218-238.
Страчунский Л.С., Веселов А.В. Спирамицин: место в современной химиотерапии (классика и современность) // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. – 2005. – Том 7, № 3. – С. 286-297.
Тонзиллофарингиты / Х.Т. Абдулкеримов, Т.И. Гаращенко, В.И. Кошель, С.В. Рязанцев, В.М. Свистушкин; под ред. С.В. Рязанцева. – СПб.:Полифорум Групп, 2014. – 40 с.
Bergogne-Berezin E. Spiramycin concentrations in the human respiratory tract: a review. // J Antimicrob Chemother 1988; 22 (Suppl.B): 117-122.
Descotes J. Chemical structures and safety of spiramycin. // Drug Invest 1993; 6 (Suppl. 1):43-48.
Fokkens W.J., Lund V.J., Mullol J., Bachert C., Alobid I., Baroody F. et al. Europen Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps 2012. Rhinol Suppl. 2012 Mar (23):1-298.
Omura S., editor. Macrolide Antibiotics. 2nd edition. Academic Press; 2002.
Smith C.R. The spiramycin paradox. // J Antimicrob Chemother 1988; 22 (Suppl.B): 141-144.
Spurling G.K. et al // Cochrane Database Syst. Rev. 2013 Apr 30; 4:CD 004417.
Wenzel R.P., Fowler A.A. // NEJM. – 2006. – Vol. 355. – P. 2125-2130.
Woodhead M., Blasi F., Ewig S. and the ERS/ESCMID Task Force. Guidelines for the management of adult lower respiratory tract infections. Clin Microbiol Infect 2011; 17 (Suppl.6): 1-59.
