Лікування діуретиками хворих на артеріальну гіпертензію залежно від солечутливості
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
На сьогодні ВООЗ розглядає артеріальну гіпертензію (АГ) як найчастішу причину смерті, якій потенційно можна запобігти. Своєчасна діагностика, проведення заходів профілактики, призначання адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності.
Виникнення і прогресування АГ асоційовано з численними факторами ризику, включно з генетичними чинниками навколишнього середовища та хибними звичками. У літературі наведено результати досліджень щодо зв’язку між кількістю споживаної солі, гіпотензивною ефективністю діуретичної терапії у пацієнтів з АГ та поліморфізмом окремих генів.
Мета дослідження: вивчення впливу тіазидних діуретиків на рівень артеріального тиску залежно від Gly460Trp поліморфізму гена ADD1.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 120 пацієнтів української популяції з діагнозом АГ II стадії та 112 практично здорових осіб (група контролю). Для визначення типу сольової чутливості застосовували методику Weinberger M.N (1986). Визначення Gly460Trp поліморфізму гена ADD1 проводили методом ПЛР. Пацієнти були розподілені на дві групи лікування: І група (60 осіб) отримувала індапамід ретард 1,5 мг, ІІ група (60 осіб) – гідрохлортіазид 25 мг.
Результати. Серед 120 хворих на АГ 75,8% – гомозиготи за G-алелем, 21,7% гетерозиготи та 2,5% – гомозиготи за Т-алелем. Хворих носіїв Т-алеля у 2 рази більше, ніж здорових осіб (р˂0,05). У підгрупі Іа у носіїв генотипу GG зниження рівня середньодобового САТ (ΔСАТ) становило 16,5 мм рт.ст., а серед носіїв Т-алеля – 49,8 мм рт. ст. У підгрупі Іб – 12,6 та 26,3 мм рт.ст. відповідно. Гіпотензивний ефект після лікування носіїв Т-алеля І групи був у 2 рази більше. У підгрупі ІІа у носіїв генотипу GG зниження ΔСАТ становило 18,5 мм рт.ст., а у носіїв Т-алеля – 29,8 мм рт.ст. (р˂0,05), у підгрупі ІІб – 16,4 та 31,3 мм рт.ст. відповідно. Отже, застосування тіазидних діуретиків у хворих носіїв Т-алелю дає кращий гіпотензивний результат та не залежить від солечутливості.
Заключення. Хворі на АГ мають достовірно вищу частоту Т-алеля G460T поліморфного маркера гена ADD1 порівняно зі здоровими особами (12,5% vs 6,7%). Присутність у генотипі хворого на АГ Т-алеля є предиктором успішного використання тіазидних діуретиків.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Asotsiatsiia kardiolohiv Ukrainy. Arterialna hipertenziia. Klinichna nastanova, perehliad 2016. Available from: http://dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/kn_artergipert.pdf
Babkin, A.P., Gladkikh V.V., Pershukov I.V. Chuvstvitelnost k soli bolnykh arterialnoj gipertenziej. Kardiologiya. 2010;10:57-62.
Bobrishev, K.A., Kolomi`yecz, V.V. Solova gipoteza – pro et contra: diskusiyi shhodo roli natriyu khloridu u viniknenni ta rozvitku arterialnoyi gipertenziyi .Sercze i sudini. 2010;1:84-92.
Poteshkina N.G. Izbytochnoe potreblenie soli: rasprostranennost i posledstviya dlya zdorovya cheloveka (obzor literatury). Vestnik RGMU. 2013;2:29-33.
Fatula, M.I., Mashura, G.Yu. Arterial’na gipertenziya i khlorid natriyu. Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu, seriya «Mediczina». 2015;1(51):259-65.
Ambard L., Beaujard E. Causes de l’hypertension erterielle . Arch. Gen. Med. 1904; 1: 520-533.
Cameron, A.C., Lang, N.N., Touyz, R.M. Drug treatment of hypertension: focus on vascular health. Drugs. 2016;76(16):1529-50. Available from: https://doi.org/10.1007/s40265-016-0642-8
Cooper-DeHoff Rhonda M., Johnson J.A. Hypertention pharmacogenomics: in search of personalized treatment approaches. Nat Rev Nephrol. 2016;12(2):110-22. Available from: https://doi.org/10.1038/nrneph.2015.176
Dubovyk Ye. І., Harbuzova V.Yu., Ataman А V. G-1639A but Not C1173T VKORC1 Gene Polymorphism Is Related to Ischemic Stroke and Its Various Risk Factors in Ukrainian Population. BioMed Research International. 2016. Article ID 1298198.10. Available from: http://dx.doi.org/10.1155/2016/1298198
Gupta S., Jhawat V., Agarwal B. K.[et al.]. Alpha Adducin (ADD1) Gene Polymorphism and New Onset of Diabetes Under the Influence of Selective Antihypertensive Therapy in Essential Hypertension. Curr Hypertens Rev. 2019;15(2):123-34. Available from: https://doi.org/10.2174/1573402114666180731111453
Intersalt Cooperative Research Group. Intersalt: an international study of electrolyte excretion and blood pressure. Results for 24 hour urinary sodium and potassium excretion. BMJ. 1988;297(6644):319-28.
Jing rui Zhang, Wan ning Hu, Chang yi Li A. Review of the Epidemiological Evidence for Adducin Family Gene Polymorphisms and Hypertension. Cardiology Research and Practice. 2019; 2. Available from: https://doi.org/10.1155/2019/7135604
Joossens I.V., Gebors J. Salt and hypertension. Prev. Med. 1983;12:53-9.
Kempner W. Treatment of hypertensive vascular disease with rice diet . Am. J. Med. 4. 1948. 545-77.
Manosroi W, Williams GH. Genetics of Human Primary Hypertension: Focus on Hormonal Mechanisms. Endocr Rev. 2019, Jun 1;40(3):825-56. DOI: 10.1210/er.2018-00071
Manunta P., Ferrandi M., Cusi D. [et al.]. Personalized Therapy of Hypertension: the Past and the Future. Curr Hypertens Rep. 2016;18(3):24. Available from: https://doi.org/10.1007/s11906-016-0632-y
Norm RC, Campbell MD, Correa-Rotter R, [et al.]. Proposed nomenclature for salt intake and for reductions in dietary salt. J. Clin. Hypertens. (Greenwich). 2015; 17(4):247-51.
Oliveira-Paula G.H., Pereira S.C. Pharmacogenomics And Hypertension: Current Insights. Pharmacogenomics and Personalized Medicine. 2019;12.341-59. Available from: https://doi.org/10.2147/PGPM.S230201
Orlova Y.A., Kurlykina N.V., Seredenina E.M. Thiazide and Thiazide-Like Diuretics in Therapy of Arterial Hypertension. Kardiologiia. 2019;59(11):84-94. Available from: https://doi.org/10.18087/cardio.2019.11.2653
Singh M, Singh AK, Pandey P [et al.]. Molecular genetics of essential hypertension. Clin Exp Hypertens. 2016;38(3):268-77. DOI: 10.3109/10641963.2015.1116543
Unger T., Borghi C., Charchar F.[et al.]. 2020 International Society of Hypertension Global Hypertension Practice Guidelines. Hypertension. 2020;75:1334-57. Available from: https://doi.org/10.1161/HYPERTENSIONAHA.120.15026
Wei L. Au A., Teh L.K., [et al.]. Recent Advances in the Genetics of Hypertension. Adv Exp Med Biol. 2017;956:561-81. Available from: https://doi.org/10.1007/5584_2016_75
Weinberger MH, Fineberg NS, Fineberg E, Weinberger M. Salt sensitivity, pulse pressure, and death in normal and hypertensive humansю Hypertens. 2001;37(2):429-32.
