Результати проспективного когортного дослідження ефективності алгоритму супроводу вагітностей у пацієнток з групи високого перинатального ризику щодо зменшення перинатальних втрат та покращення неонатального результату

Анотація

Пренатальне прогнозування є актуальною частиною акушерського супроводу, що має на меті зменшення плодових та неонатальних втрат. Диференційований підхід до ведення груп різного ризику дозволяє оптимізувати наявні підходи.

Мета дослідження: порівняння результатів вагітності у жінок з групи високого перинатального ризику при застосуванні запропонованих алгоритмів супроводу та традиційного способу ведення у проспективному когортному дослідженні.

Матеріали та методи. Проспективне когортне дослідження проводили з 2016 по 2018 рік на базі медичного центру ТОВ «Уніклініка», Медико-генетичного центру «Геном», Клініки генетики репродукції «Вікторія», Київського міського пологового будинку № 2, Київського міського перинатального центру. До фінального аналізу було включено 580 жінок. Критеріями виключення були: низький рівень ризику (0–2) згідно з адаптованою шкалою антенатального ризику (Alberta perinatal health program), багатоплодова вагітність, критичні вади розвитку та хромосомні аномалії плода, відсутність повних відомостей про результат вагітності, відсутність результатів усіх проміжних клініко-лабораторних обстежень.

Результати. Впровадження комплексного диференційованого підходу дозволило покращити діагностику пізніх форм затримки росту плода (СШ 4,14 [1,42–12,09], р=0,009), знизити частоту ургентного кесарева розтину (СШ 1,61 [1,03–2,49]; р=0,046) та зменшити перинатальну смертність (СШ 4,89 [1,09–21,3]; р=0,041) за рахунок зниження антенатальних втрат (СШ 2,2 [1,06–4,378]; р=0,045). Відзначено значне збільшення частоти проведення кесарева розтину (без впливу на загальну кількість оперативних розроджень; p<0,0001) та статистично незначуще, однак тенденційно чітке збільшення частоти передчасних пологів у проміжку 34–37 тиж вагітності і потрапляння до відділення анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ). Останнє спостереження можна пояснити кращою діагностикою загрозливих станів плода і збільшенням частоти активної акушерської тактики, що зі свого боку впливає на кількість недоношених дітей, залучення неонатальної служби, і, отже, інтенсифікацію навантаження на ВАІТ.

Заключення. Адекватний розширений моніторинг повинен об’єднувати ехоcкопічні, кардіотокографічні, актографічні та лабораторні методи, кожен з яких матиме чітко визначену мету в комбінованому підході оцінювання стану плода.