Кардіоваскулярна патологія – чинник несприятливого перебігу діабетичної полінейропатії

Анотація

Діабетична полінейропатія (ДП) та ангіопатія є взаємозалежними процесами, оскільки порушення у мікроциркуляторному руслі периферичних нервів веде до посиленого аксонального пошкодження та є певною мірою предиктором прогресування полінейропатії. Вісімдесят відсотків смертей при цукровому діабеті (ЦД) пов’язують із серцево-судинними катастрофами, серед яких ішемічна хвороба серця (ІХС), інсульт та захворювання периферичних артерій.

Мета дослідження: аналіз найпоширенішої кардіоваскулярної патології (КВП) та вивчення її впливу на перебіг ДП при ЦД 1-го та 2-го типу.

Матеріали та методи. Клінічно обстежено 101 пацієнта з наявністю ДП. Обстежених розподілено на групи: із ДП на тлі ЦД 1-го типу (група І) (n=54) та з ДП на тлі ЦД 2-го типу (група ІІ) (n=47), а також на підгрупи: ДП на фоні ЦД 1-го та 2-го типу і наявною КВП (зокрема з діабетичною ангіопатією) 82 (82%) (підгрупа А) та із ДП на фоні ЦД 1-го та 2-го типу без КВП 19 (19%) (підгрупа В). Пацієнтів оглянуто із визначенням неврологічного статусу, проведено лабораторні та інструментальні методи обстеження. Статичнне оброблення виконували у MS Excel 2003 та в програмі STATISTICA 10.

Результати. Щодо пацієнтів підгрупи А та В, відзначено закономірне переважання трофічних порушень, зміни в рефлекторній сфері та чутливості у підгрупі А. В осіб групи ІІ частіше, ніж в групі І діагностовано патологію серцево-судинної системи. Гіпертонічна хвороба (ГХ) та ІХС в обох випадках реєструвалися з високою частотою. У підгрупі А зустрічалася комбінація кількох нозологій: з боку дихальної, сечовидільної, гастроентерологічної системи (1%), сечовидільної та гастроентерологічної (3%), гастроентерологічної та ендокринної (2%), сечовидільної та ендокринної (1%). У підгрупі В хвороби сечовидільної та гастроентерологічної патології виявлено у 5%, гастроентерологічної – у 5%, ендокринної – в 11% пацієнток. Жінки І групи із супутньою КВП мають нижчу лінійну швидкість кровообігу (ЛШК) по обох гомілкових артеріях, пацієнтки ІІ групи – незначно вищі показники ЛШК. Аналіз результатів дуплексного сканування артерій нижніх кінцівок продемонстрував високу частоту стенозів, зокрема передніх великогомілкових артерій (ПВГА) до 30–40%, задніх великогомілкових артерій (ЗВГА) до 40–50% та оклюзії (ЗВГА та стегново-підколінно-гомілкового сегменту) в осіб групи І.

Заключення. У пацієнтів із ДП на фоні ЦД 1-го та 2-го типу і наявною КВП (підгрупа А) клінічні прояви полінейропатії досить виражені, особливо у сфері трофічних порушень, адже КВП посилює ішемізацію мікросудинного русла периферичних нервів. Окрім того, в осіб із супутньою КВП є широкий спектр іншої коморбідної патології, що пришвидшує настання ускладнень ЦД.