Поліфармація в лікуванні артеріальної гіпертензії і серцевої недостатності

Анотація

Завдяки розвитку фармацевтичної галузі сьогодні існує велика кількість препаратів з подібними властивостями та ефективністю, але малодослідженою фармакодинамікою і фармакокінетикою. Через це багато ліків призначаються частіше і в більших кількостях, ніж необхідно. Саме тому пацієнти і лікарі часто стикаються з проблемою поліфармації в різних галузях медицини, в тому числі і в кардіології.

У статті наведено результати аналізу 249 історій захворювань стаціонарних пацієнтів кардіологічного профілю. Усі пацієнти мали супутні захворювання, окрім основної кардіологічної патології (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця). У пацієнтів із артеріальною гіпертензією були інші супутні захворювання, серед яких найчастіше фіксували подагру, захворювання органів травлення, анемію. Хронічна серцева недостатність була виявлена у більшої частини пацієнтів з артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, хронічною ревматичною хворобою серця.

Визначено фармакологічні групи препаратів, які призначаються хворим на артеріальну гіпертензію або хронічну серцеву недостатність і супутні захворювання: більше ніж 60 % пацієнтам призначають ліки, що не є необхідними при даних захворюваннях. Проведено аналіз лікарських призначень відповідно до стандартів лікування в України і світі: лікарі в Україні використовують сучасні та ефективні методи лікування. Проаналізовано ризики у разі призначення пацієнтам великої кількості препаратів і виявлено ризики виникнення небезпечних лікарських взаємодій, що можуть загрожувати життю чи здоров’ю пацієнта. Зокрема, при лікуванні пацієнтів кардіологічного профілю лікарі використовували комбінації антагоністів кальцію та бета-адреноблокаторів, нестероїдних протизапальних лікарських засобів та антитромботичних препаратів, кортикостероїдів та антибактеріальних лікарських засобів групи фторхінолонів, іАПФ та калійзберігаючих діуретиків, антиаритмічних лікарських засобів та високоактивних діуретиків тощо.

При порівнянні лікарських призначень для лікування серцево-судинних захворювань з десятирічним інтервалом виявлено, що в 2008 році терапія частіше не відповідала міжнародним та українським протоколам лікування, проте в 2018 році небажані лікарські взаємодії виявлено у 4 рази рідше, що відображає тенденцію обізнаності лікарів у фармакології і доказовій медицині.