Прогнози розвитку хронічної хвороби нирок у хворих на артеріальну гіпертензію з урахуванням алельного стану гена CYP11B2 (rs1799998)
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У стратифікації ризику пацієнтів із гіпертонічною хворобою оцінювання стану гіпертензивно-опосередкованого пошкодження органів відіграє важливе значення.
Мета дослідження: оцінювання ризиків розвитку хронічної хвороби нирок (ХХН) у хворих на есенційну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) з урахуванням алельного стану гена цитохрому 11b2 альдостерон-синтетази (CYP11B2, rs1799998).
Матеріали та методи. Скринінг пройшли 100 хворих на ЕАГ, яким виконали комплекс клінічно-лабораторних обстежень з наступним епідеміологічним аналізом отриманих результатів. ХХН визначали за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою CKD-EPI (за креатиніном і цистатином-С крові, з урахуванням статі) відповідно до рекомендацій KDIGO (2012). До контрольної групи увійшли 48 практично здорових осіб, які були зіставні за статевим розподілом і віком. У 72 хворих основної групи та у 48 осіб контрольної групи проведено дослідження однонуклеотидного поліморфізму гена CYP11B2 (rs1799998) методом ПЛР-аналізу.
Результати. У носіїв Т-алеля гена CYP11B2 (rs1799998) збільшується ймовірність розвитку ХХН через зниження ШКФ (за цистатином-С) майже в 1,5 разу [OR=1,86; 95 % OR:1,01–3,58; p=0,049], особливо у жінок [OR=2,23; 95 % OR:0,99–5,90; p=0,052]. Наявність у хворого на ЕАГ цукрового діабету 2-го типу підвищує ризик розвитку ХХН у 2,4 разу [OR=3,29; 95 % OR:1,06–10,19; p=0,034], через ожиріння даний ризик зростає у 2,08 і 2,32 разу [OR=3,30; 95 % OR:1,33–8,16; p=0,009 і OR=3,58; 95 % OR:1,02–9,34; p=0,048 відповідно], за наявності артеріального тиску 3-го ступеня ймовірність ХХН збільшується майже утричі [OR=5,06; 95 % OR:1,94–13,23; p<0,001]. Гіперальдостеронемія підвищує ризик розвитку ХХН у хворих на ЕАГ в 1,3 разу [OR=5,29; 95 % OR: 1,15–24,37; p=0,02].
Заключення. Ризик розвитку хронічної хвороби нирок (за креатиніном крові) у жінок-носіїв мутаційного Т-алеля збільшується у 6,5 разу (p=0,007) за найнижчої ймовірності таких змін у чоловіків-носіїв даного алеля [OR=0,15; p=0,009].##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Bryan Williams, Giuseppe Mancia, Wilko Spiering, et al. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Society of Hypertension (ESH). European Heart Journal 2018; 39(33):3021–3104.
Levin A, Stevens PE, Bilous RW, Coresh J, De Francisco ALM, De Jong PE, et al. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD Work Group. KDIGO 2012 Clinical Practice Guideline for the Evaluation and Management of Chronic Kidney Disease. Kidney International Supplements 2013;3:1–150. doi: 10.1038/kisup.2012.73
Arnett DK, Blumenthal RS, Albert MA, Buroker AB, Goldberger ZD, Hahn EJ, et al. 2019 ACC/AHA Guideline on the Primary Prevention of Cardiovascular Disease. A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines. J Am Coll Cardiol 2019;74(10):e177–e232.
Сидорчук Л.П. Фармакогенетика артеріальної гіпертензії. Чернівці: Вид-во БДМУ; 2011:532.
Наказ МОЗ України від 13.06.2016 № 564 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Профілактика серцево-судинних захворювань». – К.: МОЗ; 2016:54.
Vettoretti S, Caldiroli L, Zanoni F, Azzini V, Villarini A, Meazza R, Messa P. Patients with Hypertensive Nephropathy and Chronic Kidney Disease Might Not Benefit from Strict Blood Pressure Control. Kidney Blood Press Res 2018;43:1706–1715.
Сидорчук ЛП. Показники ехокардіограми та геометричні моделі міокарда лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від поліморфізму п’ятьох генів. Український терапевтичний журн 2008;2:13–20.
Настанова та клінічний протокол надання медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія». Наказ МОЗ України від 24.05.2012 № 384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії». Робоча група з артеріальної гіпертензії Української асоціації кардіологів. Київ: МОЗ; 2012:108[1].
Ibsen H, Olsen MH, Wachtell K, Borch-Johnsen K, Lindholm LH, Mogensen CE, et al. Reduction in albuminuria translates to reduction in cardiovascular events in hypertensive patients: losartan intervention for endpoint reduction in hypertension study. Hypertension 2005;45:198–202.
Inker LA, Levey AS, Pandya K, Stoycheff N, Okparavero A, Greene T. Early change in proteinuria as a surrogate end point for kidney disease progression: an individual patient meta-analysis. Am J Kidney Dis 2014;64:74–85.
Ninomiya T, Perkovic V, de Galan BE, Zoungas S, Pillai A, Jardine M, et al, ADVANCE Collaborative Group. Albuminuria and kidney function independently predict cardiovascular and renal outcomes in diabetes. J Am Soc Nephrol 2009;20:1813–1821.
Джуряк ВС, Бондарчук ІВ, Сидорчук ЛП, Сем’янів ММ, та ін. Ризик виникнення хронічної хвороби нирок та цукрового діабету у хворих на артеріальну гіпертензію. Сімейна медицина 2017;2:51–54.
Бондарчук ІВ, Джуряк ВС, Сидорчук ЛП, Сем’янів ММ, та ін. Механізми розвитку хронічної хвороби нирок у хворих на артеріальну гіпертензію з урахуванням клінічно-лабораторних предиктів. Клінічна та експериментальна патологія 2017; Т XVІ, №1(59):33–38.
Dzhuryak V, Sydorchuk L, Sydorchuk A, Kamyshnyi O, Kshanovska A, Levytska S, et al. The cytochrome 11B2 aldosterone synthase gene CYP11B2 (RS1799998) polymorphism associates with chronic kidney disease in hypertensive patients. Biointerface Research in Applied Chemistry 2020;10(3):5406–5411. doi: 10.33263/BRIAC103.406411
Mach F, Baigent C, Catapano AL, Koskinas KC, Casula M, Badimon L, et al. ESC Scientific Document Group. 2019 ESC/EAS Guidelines for the management of dyslipidaemias: lipid modification to reduce cardiovascular risk: The Task Force for the management of dyslipidaemias of the European Society of Cardiology (ESC) and European Atherosclerosis Society (EAS). European Heart J 2020;41(1):111–188 doi: 10.1093/eurheartj/ehz455
