Особливості антибактеріальної терапії хворих на інфекції сечових шляхів з огляду на біологічні властивості збудників
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета дослідження: оцінювання мікробіологічних результатів комплексної етіотропної терапії хворих на гострий неускладнений пієлонефрит (ГНП) і супутні хронічні запальні захворювання органів малого таза (ХЗЗОМТ), спричинені мікоплазмами, уреаплазмами та їхньою асоціацією з класичними бактеріальними збудниками.
Матеріали та методи. Обстежені та проліковані 93 пацієнтки, хворих на ГНП та супутні ХЗЗОМТ. До I групи (дослідної) увійшли 34 жінки, інфіковані класичними бактеріями та молікутами, в яких антибактеріальну терапію (АБТ) у стаціонарі призначали за протоколом із наступним амбулаторним лікуванням у гінеколога згідно із запропонованою схемою. До ІІ групи увійшла 31 пацієнтка, лікування ГНП яким проводили тільки за протоколом. До ІІІ групи увійшли 28 хворих, інфікованих виключно класичними бактеріями, які лікувалися за протоколом. Мікробіологічне дослідження до початку АБТ із застосуванням культурального, культурально-ферментативного та молекулярно-генетичного (ПЛР) методів включало посіви сечі, зскрібків слизової оболонки сечівника, каналу шийки матки та змивів із піхви. Для дослідної групи запропоновано додатково: доксициклін, пробіотик, до складу якого входять Bacillus licheniformis і Bacillus subtilis (перорально та інтравагінально), імунотерапію імуноглобулінами людини проти уреаплазм або мікоплазм. Через 4–6 тиж після закінчення лікування проведено повторну мікробіологічну діагностику.
Результати. Встановлено високу частоту виявлення молікутів як в сечових (69,5%), так і в статевих шляхах (67,5%), що стало підґрунтям для створення схеми комплексної етіотропної терапії ГНП та супутніх ХЗЗОМТ. Встановлено, що проведене лікування (як традиційне, так і запропоноване) сприяло суттєвому зменшенню частоти виявлення класичних бактерій у сечових шляхах у хворих всіх груп спостереження (максимальне зменшення – до 11,8% у хворих І групи). Інфікованість статевих шляхів класичними бактеріями достовірно не змінилася в усіх групах. Класична схема лікування хворих на ГНП у ІІ групі порівняння не призвела до суттєвої ерадикації молікутів у сечових і статевих шляхах (зниження інфікованості на 16,1%). Лише застосування запропонованої схеми лікування достовірно зменшило інфікованість молікутами сечових шляхів на 73,6%, а статевих – на 70,6% у пацієнток І групи.
Заключення. Проведені дослідження продемонстрували, що після стандартного урологічного лікування більше ніж дві третини хворих на гострий неускладнений пієлонефрит вимагають додаткової антибактеріальної терапії, спрямованої на ерадикацію молікутів, як патогенетичної ланки розвитку та рецидивування інфекцій сечових шляхів.##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Flores-Mireles А.L., Walker J.N., Caparon M., Hultgren S.J. Urinary tract infections: epidemiology, mechanisms of infection and treatment options // Nat. Rev. Microbiol. – 2015. – 13 (5). – P. 269–284.
Foxman B. Urinary tract infection syndromes: occurrence, recurrence, bacteriology, risk factors, and disease burden // Infect. Dis. Clin. North. Am. – 2014. – 28 (1). – P. 1–13.
Пасєчніков С.П. Урологія: національний підручник. – Вінниця: Нова кн., 2015. – 428 с.
Davis C., Rantell F. Lower urinary tract infections in women // Br. J. Nurs. – 2017. – 26 (9). – P. 12–19.
Marshall K., Hale D. Urinary tract infections // Home Healthcare Now. – 2017. – 35 (8). – P. 448–449.
Schreiber H.L., Conover M.S., Chou W.C., Hibbing M.E., Manson A.L., Dodson K.W., Hannan T.J., Roberts P.L., Stapleton A.E., Hooton T.M., Livny J., Earl A.M., Hultgren S.J. Bacterial virulence phenotypes of Escherichia coli and host susceptibility determine risk for urinary tract infections // Sci. Transl. Med. – 2017. – 9 (382). – eaaf1283.
Хрянин А.А., Решетников О.В. Рациональная терапия сочетанных урогенитальных инфекций: анализ существующих тенденций // Фарматека. – 2016. – 12. – С. 29–36.
Zdrodowska-Stefanow B., Kłosowska W.M., Ostaszewska-Puchalska I., Buhak-Kozioł V., Kotowicz B. Ureaplasma urealyticum and Mycoplasma hominis infection in women with urogenital diseases // Adv. Med. Sci. – 2006. – 51. – P. 250–253.
Baka S., Kouskouni E., Antonopoulou S., Sioutis D., Papakonstantinou M., Hassiakos D., Logothetis E., Liapis A. Prevalence of Ureaplasma urealyticum and Mycoplasma hominis in women with chronic urinary symptoms // Urology. – 2009. – 74 (1). – Р. 62–66.
Иванов Д., Чистик Т. Обновления руководства по лечению инфекций мочевых путей (EAU, 2018): комментарии конференции, посвященной Дню почки // Почки. – 2018. – 7 (2). – С. 112–115.
Münst J., von Siebenthal M., Walser C.B., Gamper M., Viereck V. Akute und rezidivierende Harnwegsinfekte der Frau in der allgemeinmedizinischen Praxis // Ther. Umsch. – 2019. – 73 (9). – P. 547–552.
Винник Ю.А., Воропай А.Ю. Пути персистирования уропатогенной флоры при воспалительных процессах мочевых путей // Експерим. і клін. медицина. – 2013. – № 1. – С. 151–153.
Медицинская микробиология / Под ред. В.И. Покровского, О.К. Поздеева. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 1200 с.
Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных: применение пакета прикладных программ STATISTICA. – Москва: Медиа Сфера, 2002. – 312 с.
Гржибовский А.М., Иванов С.В., Горбатова М.А. Сравнение количественных данных двух парных выборок с использованием программного обеспечения Statistica и SPSS: параметрические и непараметрические критерии // Наука и здравоохранение. – 2016. – № 3. – С. 5–25.
