Визначення факторів настання кардіоваскулярної смерті у віці до 80 років в осіб похилого віку з ішемічною хворобою серця

Анотація

Мета дослідження: виявлення та аналіз факторів, які скорочують життя пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС).

Матеріали та методи. Було проведено ретроспективне оцінювання історій хвороб 196 пацієнтів з ІХС, які проходили стаціонарне лікування у кардіологічному відділенні ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМНУ» за період 1997–2017 рр. та досягли кінцевої точки. Усі обстежені були вперше госпіталізовані в стаціонар та в подальшому спостерігались з основним діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруження I–III ФК. Діагноз основного захворювання встановлювали на підставі загальноклінічних обстежень та спеціальних інструментальних і лабораторних методів відповідно до поточних рекомендацій з діагностики ІХС на етапі обстеження хворих. Спостереження за пацієнтами тривало від 5 до 20 років. В якості кінцевої точки було взято кардіоваскулярну смерть.

Результати. Хворі на ІХС, які не дожили до 80-річного віку, мали високу частоту основних факторів кардіоваскулярного ризику – КВР (у 100% – артеріальна гіпертензія, у 17% – цукровий діабет, у 42,2% – куріння, у 80% – гіперхолестеринемія), ніж хворі, які досягли 80-річного віку. Хворі обстежених груп вірогідно відрізнялися за рівнем судинорухової функції ендотелію, про що свідчить ПМ на піку реактивної гіперемії у пацієнтів 1-ї групи (5,05±0,8 мл/хв*100) та у хворих 2-ї групи 7,7±0,98 мл/хв*100 (p<0,05) відповідно. Це свідчить про виражену ендотеліальну дисфункцію у пацієнтів 1-ї групи. Також у хворих 1-ї групи рівень спонтанної агрегації становив 7,35±1,11%, у пацієнтів 2-ї групи – 4,7±0,3% (p<0,05), АДФ індукованої агрегації тромбоцитів була вища у 1-й групі (49,82±7,1%), ніж у 2-й групі (30,9±6,1%), p<0,05. Це свідчить про підвищення ризику наявності передумов до активації тромбоутворення і дестабілізації перебігу ІХС. Згідно з побудовою рівняння логістичної регресії вагомий вплив на тривалість життя пацієнтів, які не дожили до 80 років, мали рівень глюкози, ПМмак, ФВ, спонтанна агрегація. Для осіб, які дожили до 80 років і старше, показники ризику КВФ достовірно не асоціювалися з тривалістю життя. Пороговий рівень кривих Каплан-Мейєра, що мають прогностичне значення на тривалість життя у пацієнтів які не дожили до 80 років: глюкоза – 7,3 ммоль/л і вище, ПМ мак.пр.од. до 4,5 мл/хв*100, спонтанна агрегація – 6,5% і вище, ФВЛШ – до 38,5%.

Заключення. Вивчення поширеності факторів КВР у різних групах засвідчило, що пацієнти 1-ї групи мали високу частоту основних факторів КВР. При цьому для 1-ї групи вагомий вплив на тривалість життя має рівень глюкози, ПМмак, ФВ, спонтанна агрегація. Для осіб, які дожили до 80 років і старше, показники ризику КВФ достовірно не асоціювалися з тривалістю життя.