Клініко-генетичні аспекти розвитку рефрактерних форм множинної мієломи
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Лікування пацієнтів на множинну мієлому значно просунулося вперед протягом останніх років після впровадження імуномоделюючих препаратів і інгібіторів протеосом. Медіана загальної виживаності значно покращилась. Усі пацієнти із множинною мієломою протягом різного періоду часу можуть рецидивувати. Тривалість досягнутої ремісії у пацієнтів із рецидивом множинної мієломи у кожному наступному випадку її досягнення стає менш тривалою. Вибір режиму терапії рецидиву множинної мієломи дуже складний і залежить від чисельних чинників, включаючи попередній режим індукції, кількість ліній попередньої терапії, ступінь агресивності рецидиву. Стаття присвячена визначенню особливостей формування медикаментозної резистентності на першу лінію терапії у пацієнтів із множинною мієломою шляхом оцінювання генетичних маркерів (делеційних варіантів генів GSTT1, GSTM1, поліморфізму А313G, C3435T генів GSTP1, MDR1) та клініко-гематологічних, лабораторних характеристик.
Мета дослідження: визначення особливостей формування медикаментозної резистентності на першу лінію терапії у пацієнтів із множинною мієломою шляхом оцінювання генетичних маркерів (делеційних варіантів генів GSTT1, GSTM1, поліморфізму А313G, C3435T генів GSTP1, MDR1) та клініко-гематологічних, лабораторних характеристик для прогнозування ефективності лікування.
Матеріали та методи. Проведено аналіз 68 клініко-лабораторних показників та результатів молекулярно-генетичного дослідження делеційного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1, поліморфізму А313G, C3435T генів GSTP1, MDR1 у 130 хворих на множинну мієлому.
Результати. Виявлено, що важливими предикторами розвитку рефрактерних форм множинної мієломи є алельний поліморфізм гена GSTM1 у хворих, підвищений рівень альфа-2-глобуліну та кальцію у сироватці крові до початку лікування.
Заключення. Застосування прогностичної моделі з урахуванням поліморфізму гена GSTM1, рівня альфа-2-глобуліну та кальцію у сироватці крові до початку лікування підвищує ефективність оцінювання індивідуального прогнозу відповіді на лікування.##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Gorovenko N., Kostyukova N., Vydyborets S., Kyryachenko S., Gorenko L., Mazurik M., Popova O., Rossokha Z. The association of MDR1 gene C3435T polymorphism with CMV reactivation in patients with multiple mieloma. 27th International Congress of Chemotherapy (ESMID): Milan, Italy, 2011, abstract, p.1908.
Iskrov I., Lendina I., Suvorov D., Gerasimovich O. Terapija rezidivov I resistentnych form mnozhestvennoj mielomy: klinicheskij opyt [Treatment of relapses and resistant forms of multiple myeloma: case report]. Hematology. Transfusiology. Eastern Europe, 2018, vol. 4, no.3, pp. 411–418.
Multiple myeloma: ESMO Clinical practice Gudelines for diagnosis, treatment and follow-up. Leukaemia&Myeloma 2018. ESMO Pocet Gudelines. European Society by Medical Oncology, 123 p.
Rossokha Z., Kostyukova N., Kiryachenko S., Vydyborets S., Gorovenko N. The predictive model of chemotherapy response in multiple myeloma patients. Experimental oncology. 2013, vol. 35, no.2, p. 145.
Andreeva N.E., Iliashenko E.Yu., Saridi E.Yu. Retrospective analysis of cytostatic therapy of patients with multiple myeloma. Problems of hematology and blood transfusion, 2002, vol. 3, pp. 7–11.
Votiakova O.М. Modern therapy of multiple myeloma. Fundamental and applied researches in oncohematology. Bulletin of Siberian medicine. Supplement 3. 2008, pp. 33–41.
Kriachok І.А. Clinically-laboratory markers of prognosis of disease progression and response on combined treatment including high-dosage chemotherapy and transplantation of stem cells of patients with multiple myeloma. Ukrainian Medical Journal, 2005, no.4, pp. 132–138.
Кriachok І.А. Modern standards of diagnosis and treatment of patients with multiple myeloma. Ukrainian Medical Journal. 2010, no. 2, pp. 91–97.
Мanziuk L.V. Anti RANKL homogeneous antybody and its usage in oncology. Practical oncology. 2011, vol. 12, no. 3, pp. 132–135.
Novosad О.І., Kriachok І.А., Kadnikova Т.V., Тytorenko І.B., Sychova Т.V., Кostiukova N.І. Experience of implementation of thalidomide in treatment multiple myeloma. Likars’ka sprava, 2010, no. 3-4 (1105), pp. 79–86.
Buda G., Maggini V., Galimberti S. at el. MDR1 polymorphism Influences the outcome of multiple myeloma. B. J. Haematol. 2007, no 2, pp. 454–456.
Dumontet C., Landi S., Reimen T. at el. Genetic polymorphisms associated with outcome in multiple myeloma patients receiving high-dose melphalan. Bone Marrow Transplantation. 2010, vol. 45, pp. 1316–1324.
Lonial Sagar. Relapsed Multiple Myeloma. American Society of Hematology. 2010, pp. 303–310.
Richardson P., Mitsiades C., Schlossman R., Ghobrial I., Hideshima T., Chauhan D., Munshi N., Anderson K. Treatment of Relapsed and Refractory Multiple Myeloma. American Society of Hematology. 2007, pp. 317–323.
