Антигістамінна терапія: левоцетиризин у практиці сімейного лікаря

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

PDF
Опубліковано: тра 31, 2019
DOI: https://doi.org/10.30841/2307-5112.2.2019.174631
Ключові слова:
алергічний риніт, антигістамінна терапія, Левзірін,

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

М. М. Кочуєва
Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна
А. В. Рогожин
Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна

Анотація

Алергічні захворювання з кожним роком привертають все більш пильну увагу лікарів різних спеціальностей. Незважаючи на те що алергічні хвороби відомі людині понад дві з половиною тисяч років, у сучасному світі проблеми, пов’язані з питаннями діагностики, терапії і профілактики алергопатологій залишаються дуже актуальними. За останні десятиліття проблема алергії прийняла масштаб глобальної медико-соціальної проблеми. При цьому алергічними захворюваннями страждають 10–15% населення. Так, за даними світової статистики, у структурі всіх алергічних захворювань 20–40% займає алергічний риніт (АР) і близько 7–10% – бронхіальна астма (БА), а також 15% пацієнтів з АР страждають БА і 76% осіб з БА мають АР. Стаття ґрунтується на численних дослідженнях і підкреслює важливість правильного вибору препаратів для лікування алергії. Були вивчені та проаналізовані українські та іноземні літературні джерела, а також результати досліджень ефективності дії Левзіріну порівняно з іншими популярними антигістамінними препаратами. Застосування Левзіріну у лікуванні алергічних захворювань, у комплексній терапії патології органів дихання, що перебігає на алергічному фоні, демонструє більшу ефективність щодо пригнічення шкірної відповіді на гістамін, ніж інші популярні блокатори H1-гістамінових рецепторів. Також Левзірін виявився більш ефективним щодо впливу на гіперемію порівняно з лоратадином. В одному з досліджень Левзірін продемонстрував більш швидкий початок дії при симптомах сезонного АР у пацієнтів, які зазнали впливу пилку рослин. Левзірін виявився більш ефективним, ніж фексофенадин через 22 год після вживання препарату і пізніше, що свідчить про більшу тривалість дії та активність цього препарату. Під час оцінювання ефективності та безпеки Левзіріну та олопатадину виявилося, що останній асоціювався з більш вираженим профілем побічних ефектів. З огляду на отримані дані, Левзірін є ефективним та безпечним представником антигістамінних препаратів нового покоління, тому доцільно рекомендувати його пацієнтам з алергічними захворюваннями, що буде сприяти поліпшенню їхнього загального стану і якості життя.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Кочуєва, М. М., & Рогожин, А. В. (2019). Антигістамінна терапія: левоцетиризин у практиці сімейного лікаря. Сімейна Медицина, (2), 25–30. https://doi.org/10.30841/2307-5112.2.2019.174631
Номер
№ 2 (2019)
Розділ
На допомогу практикуючому лікарю
Авторське право (c) 2020 М. М. Кочуєва, А. В. Рогожин

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.

Посилання

Аллергический ринит и его влияние на астму, 2008. В сотрудничестве с Всемирной организацией здравоохранения // Рос. аллерголог. журн. – 2010. – Т. 1. – С. 74–86.

Гуров А.В. Современные возможности диагностики и лечения аллергического ринита // РМЖ. – 2008. – Т. 16, № 2. – С. 103–105.

Лопатин А.С., Латышева Е.Н. Левоцетиризин в терапии аллергического ринита // Вестн. оториноларингол. – 2010. – № 4. – С. 98–101.

Марушко Ю.В., Шеф Г.Г. Можливості застосування левоцетиризину в терапії бронхітів та пневмоній у дітей з атопічними станами // Здоровье ребенка. – 2013. – № 4 (47). – С. 39–43.

П’ятницький Ю.С. Харчова алергія в дітей // Здоров’я України. – 2006, жовтень. – С. 31–32.

Федоскова Т.Г., Ильина Н.И. Роль аллергических заболеваний в общеклинической практике // РМЖ (Клинические рекомендации и алгоритмы для практикующих врачей, социально-значимые заболевания). – 2004. – Т. 12 (14). – С. 876–885.

Ciprandi G., Cirillo I., Vizzaccaro A., & Tosca M.A. (2004). Levocetirizine improves nasal obstruction and modulates cytokine pattern in patients with seasonal allergic rhinitis: a pilot study. Clinical Experimental Allergy, 34(6), 958–964. doi:10.1111/j.1365-2222.2004.01960.x.

Clough G.F., Boutsiouki P., & Church M.K. (2001). Comparison of the effects of levocetirizine and loratadine on histamine-induced wheal, flare, and itch in human skin. Allergy, 56(10), 985–988. doi:10.1034/j.1398-9995.2001.00204.x.

De Blic J., Wahn U., Billard E., Alt R., & Pujazon M.-C. (2005). Levocetirizine in children: evidenced efficacy and safety in a 6-week randomized seasonal allergic rhinitis trial. Pediatric Allergy and Immunology, 16(3), 267–275. doi:10.1111/j.1399-3038.2005.00216.x.

Denham K.J., Boutsiouki P., Clough G.F., & Church M.K. (2003). Comparison of the effects of desloratadine and levocetirizine on histamine-induced wheal, flare and itch in human skin. Inflammation Research, 52(10), 424–427. doi:10.1007/s00011-003-1193-5.

DuBuske L.M. (2007). Levocetirizine: The latest treatment option for allergic rhinitis and chronic idiopathic urticaria. Allergy and Asthma Proceedings, 28(6), 724–734. doi:10.2500/aap.2007.28.3051.

Frossard N., Strolin-Benedetti M., Purohit A., Pauli G. Inhibition of allergen-induced wheal and flare reactions by levocetirizine and desloratadine. Br J Clin Pharmacol. 2007;65(2):172–179. doi:10.1111/j.1365-2125.2007.03009.x.

Garry M Walsh (2008) A review of the role of levocetirizine as an effective therapy for allergic disease, Expert Opinion on Pharmacotherapy, 9:5, 859-867, DOI: 10.1517/14656566.9.5.85922.

Grant J.A., Riethuisen J.-M., Moulaert B., & DeVos C. (2002). A double-blind, randomized, single-dose, crossover comparison of levocetirizine with ebastine, fexofenadine, loratadine, mizolastine, and placebo: suppression of histamine-induced wheal-and-flare response during 24 hours in healthy male subjects. Annals of Allergy, Asthma & Immunology, 88(2), 190–197. doi:10.1016/s1081-1206(10)61995-3.

Horak F., Zieglmayer P.U., Zieglmayer R., Kavina A., & Lemell P. (2005). Levocetirizine has a longer duration of action on improving total nasal symptoms score than fexofenadine after single administration. British Journal of Clinical Pharmacology, 60(1), 24–31. doi: 10.1111/j.1365-2125.2005.02377.x.

Lee H.-W., Lee H.W., Park D.J., Moon S.O., Ahn J.H., Kim M.J., Yoon Y.-R. (2008). The effects of fexofenadine at steady-state on sleep architecture: a study using polysomnography in healthy Korean volunteers. Expert Opinion on Pharmacotherapy, 9(10), 1655–1665. doi:10.1517/14656566.9.10.1655 8.

Simons FE. Advances in H1-antihistamines. N Engl J Med 2004;351:2203-17.

Mahawar D.K., Aseri M.L., Mathur S., Gaur S., Sankhla S., Dass B. A prospective study of comparison of efficacy and safety between levocetirizine and olopatadine in chronic idiopathic urticaria. Indian J Allergy Asthma Immunol 2014;28:86-92. doi:10.4103/0972-6691.140783.

McDonald K., Trick L., & Boyle J. (2008). Sedation and antihistamines: an update. Review of inter-drug differences using proportional impairment ratios. Human Psychopharmacology: Clinical and Experimental, 23(7), 555–570. doi:10.1002/hup.962.

Mösges R., König V., & Köberlein J. (2011). The Effectiveness of Levocetirizine in Comparison with Loratadine in Treatment of Allergic Rhinitis – A Meta-Analysis. Allergology International, 60(4), 541–546. doi:10.2332/allergolint.10-oa-0300.

Nettis E., Calogiuri G.F., Di Leo E., et al. Once daily levocetirizine for the treatment of allergic rhinitis and chronic idiopathic urticaria. J Asthma Allergy. 2008;2:17–23. Published 2008 Dec 16.

Pasquali M., Baiardini I., Rogkakou A., Riccio A.M., Gamalero C., Descalzi D., … Canonica G.W. (2006). Levocetirizine in persistent allergic rhinitis and asthma: effects on symptoms, quality of life and inflammatory parameters. Clinical Experimental Allergy, 36(9), 1161–1167. doi:10.1111/j.1365-2222.2006.02548.x.

Patou J., De Smedt H., van Cauwenberge P., & Bachert C. (2006). Pathophysiology of nasal obstruction and meta-analysis of early and late effects of levocetirizine. Clinical Experimental Allergy, 36(8), 972–981. doi:10.1111/j.1365-2222.2006.02544.x.

Potter P.C. (2005). Efficacy and safety of levocetirizine on symptoms and health-related quality of life of children with perennial allergic rhinitis: a double-blind, placebo-controlled randomized clinical trial. Annals of Allergy, Asthma & Immunology, 95(2), 175–180. doi:10.1016/s1081-1206(10)61208-2.

Simons F.E.R. (2007). Safety of levocetirizine treatment in young atopic children: An 18-month study. Pediatric Allergy and Immunology, 18(6), 535–542. doi:10.1111/j.1399-3038.2007.00558.x.

Staevska M., Popov T.A., Kralimarkova T., Lazarova C., Kraeva S., Popova D., … Church M.K. (2010). The effectiveness of levocetirizine and desloratadine in up to 4 times conventional doses in difficult-to-treat urticaria. Journal of Allergy and Clinical Immunology, 125(3), 676–682. doi:10.1016/j.jaci.2009.11.047.