Клініко-генетичні аспекти розвитку рефрактерних форм множинної мієломи

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Н. І. Костюкова
З. І. Россоха
Н. Г. Горовенко
С. В. Видиборець

Анотація

Лікування хворих на множинну мієлому значно просунулося уперед протягом останніх років після впровадження імуномодулювальних препаратів та інгібіторів протесом, що привело до покращення показника загальної виживаності. Однак і на сучасному етапі захворювання перебігає із загостреннями (рецидивами) та ремісіями. Тривалість досягнутої ремісії у пацієнтів з рецидивом множинної мієломи у кожному наступному випадку її досягнення зменшується. Вибір режиму терапії рецидиву множинної мієломи дуже складний і залежить від чисельних чинників, включаючи попередній режим індукції, кількість ліній попередньої терапії, ступінь агресивності рецидиву. Стаття присвячена визначенню особливостей формування медикаментозної резистентності до препаратів першої лінії у пацієнтів із множинною мієломою шляхом оцінювання генетичних маркерів (делеційних варіантів генів GSTT1, GSTM1, поліморфізму А313G, C3435T генів GSTP1, MDR1) та клініко-гематологічних, лабораторних характеристик.

Мета дослідження: розроблення алгоритму прогнозування ефективності лікування хворих із множинною мієломою на підставі визначення клініко-лабораторних та генетичних параметрів.

Матеріали та методи. Проведено аналіз 68 клініко-лабораторних показників та результатів молекулярно-генетичного дослідження делеційного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1, поліморфізму А313G, C3435T генів GSTP1, MDR1 у 130 хворих на множинну мієлому.

Результати. Виявлено, що важливими предикторами розвитку рефрактерних форм множинної мієломи є алельний поліморфізм гена GSTM1 у хворих, підвищений рівень альфа-2-глобуліну та кальцію у сироватці крові до початку лікування.

Заключення. Застосування прогностичної моделі з урахуванням поліморфізму гена GSTM1, рівня альфа-2-глобуліну та кальцію у сироватці крові до початку лікування підвищує ефективність оцінювання індивідуального прогнозу відповіді на лікування.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Костюкова, Н. І., Россоха, З. І., Горовенко, Н. Г., & Видиборець, С. В. (2019). Клініко-генетичні аспекти розвитку рефрактерних форм множинної мієломи. Сімейна Медицина, (1), 41–45. https://doi.org/10.30841/2307-5112.1.2019.172145
Номер
Розділ
На допомогу практикуючому лікарю
Біографії авторів

Н. І. Костюкова, Київський центр трансплантації кісткового мозку

Костюкова Ніна Іванівна,

завідувач онкогематологічного відділення підготовки до трансплантації кісткового мозку 

З. І. Россоха, ДЗ «Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України»

Россоха Зоя Іванівна,

директор

Н. Г. Горовенко, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Горовенко Наталія Григорівна,

завідувач кафедри медичної та лабораторної генетики

С. В. Видиборець, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Видиборець Станіслав Володимирович,

завідувач кафедри гематології та трансфузіології

Посилання

Gorovenko N., Kostyukova N., Vydyborets S., Kyryachenko S., Gorenko L., Mazurik M., Popova O., Rossokha Z. The association of MDR1 gene C3435T polymorphism with CMV reactivation in patients with multiple myeloma. 27th International Congress of Chemotherapy (ESMID): Milan, Italy, 2011, abstract, p. 1908. https://doi.org/10.1111/j.1469-0691.2011.03558.x

Iskrov I., Lendina I., Suvorov D., Gerasimovich O. Terapija rezidivov i resistentnych form mnozhestvennoj mielomy: klinicheskij opyt [Treatment of relapses and resistant forms of multiple myeloma: case report]. Hematology. Transfusiology. Eastern Europe, 2018, vol.4, no.3, pp. 411–418.

Multiple myeloma: ESMO Clinical practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up. Leukaemia & Myeloma 2018. ESMO Pocket Guidelines. European Society by Medical Oncology, 123 p.

Rossokha Z., Kostyukova N., Kiryachenko S., Vydyborets S., Gorovenko N. The predictive model of chemotherapy response in multiple myeloma patients. Experimental oncology. 2013, vol. 35, no. 2, p. 145.

Andreeva N.E., Iliashenko E.Yu., Saridi E.Yu. Retrospective analysis of cytostatic therapy of patients with multiple myeloma. Problems of hematology and blood transfusion, 2002, vol. 3, pp. 7–11.

Votiakova O.М. Modern therapy of multiple myeloma. Fundamental and applied researches in oncohematology. Bulletin of Siberian medicine. Supplement 3. 2008, pp. 33–41. PDF

Kriachok І.А. Clinically-laboratory markers of prognosis of disease progression and response on combined treatment including high-dosage chemotherapy and transplantation of stem cells of patients with multiple myeloma. Ukrainian Medical Journal, 2005, no.4, pp. 132–138.

Кriachok І.А. Modern standards of diagnosis and treatment of patients with multiple myeloma. Ukrainian Medical Journal. 2010, no. 2, pp. 91–97. Full text

Мanziuk L.V. Anti RANKL homogeneous antibody and its usage in oncology. Practical oncology. 2011, vol. 12, no. 3, pp. 132–135.

Novosad О.І., Kriachok І.А., Kadnikova Т.V., Тytorenko І.B., Sychova Т.V, Кostiukova N.І. Experience of implementation of thalidomide in treatment multiple myeloma. Likars’ka sprava, 2010, no. 3-4 (1105), pp. 79–86.

Buda G., Maggini V., Galimberti S. at el. MDR1 polymorphism Influences the outcome of multiple myeloma. B. J. Haematol. 2007, no 2, pp. 454–456. https://doi.org/10.1111/j.1365-2141.2007.06605.x

Dumontet C. Landi S., Reimen T. at el. Genetic polymorphisms associated with outcome in multiple myeloma patients receiving high-dose melphalan. Bone Marrow Transplantation. 2010, vol.45, pp. 1316–1324. https://doi.org/10.1038/bmt.2009.335

Lonial Sagar. Relapsed Multiple Myeloma. American Society of Hematology. 2010, pp. 303–309. https://doi.org/10.1182/asheducation-2010.1.303

Richardson P., Mitsiades C., Schlossman R., Ghobrial I., Hideshima T., Chauhan D., Munshi N., Anderson K. Treatment of Relapsed and Refractory Multiple Myeloma. American Society of Hematology. 2007, pp. 317–323. https://doi.org/10.1182/asheducation-2007.1.317