Вплив молсидоміну (Сиднофарму) на показники центральної гемодинаміки та на порушення толерантності до фізичних навантажень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії

Анотація

На сьогодні в Україні до 73,3% усіх летальних випадків припадає на три класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. Перше місце посідають хвороби системи кровообігу (30,67%). При цьому більше третини становлять хворі на артеріальну гіпертензію (АГ). Серед жителів міст цей показник становить 30%, у сільській місцевості – 36%. Водночас АГ є вагомим фактором ризику ішемічної хвороби серця (ІХС). Згідно з останніми офіційними даними, поширеність комбінації АГ та ІХС серед дорослого населення становить 63,3% випадків, захворюваність – 58,8%.

Мета дослідження: вивчення впливу молсидоміну (Синднофарму) на показники центральної гемодинаміки та на порушення толерантності до фізичних навантажень у пацієнтів з АГ ІІ стадії без явних клінічних ознак ІХС.

Матеріали та методи. У дослідження були включені 100 хворих на АГ ІІ стадії без явних симптомів стабільної хвороби коронарних артерій. Середній вік пацієнтів становив 59,2±1,7 року. Усім хворим на початку дослідження та після проведеного лікування проводили обстеження, передбачене сучасними стандартами курації пацієнтів з АГ. Оцінювали результати велоергометрії, добового моніторування ЕКГ та ехокардаографії. Була проведена стандартна терапія згідно з національними рекомендаціями. Хворим першої групи додатково до основного лікування був призначений Сиднофарм у дозі 2 мг двічі на добу протягом 3 тиж.

Результати. Під час проведення добового моніторування ЕКГ виявлено, що 46 (92%) хворих 1-ї групи та 44 (88%) пацієнтів 2-ї групи мали напади «безбольової ішемії»: від 1 до 3 нападів протягом доби, тривалістю до 4 хв максимально. В обох групах до лікування переважали пацієнти з низькою та середньою толерантністю до фізичних навантажень (за результатами ВЕМ) та порушеннями діастолічної функції лівого шлуночка (ЕХоКГ). Після обстеження пацієнтам було призначене лікування протягом 3 тиж. Хворі 1-ї групи отримували базову терапію згідно зі стандартами лікування. Окрім основної терапії цим пацієнтам було додатково призначено Сиднофарм у дозі 2 мг двічі на добу.

Заключення. Застосування у схемі лікування Сиднофарму по 2 мг двічі на добу має позитивний вплив на прояви ішемії у пацієнтів з АГ ІІ стадії. На тлі Сиднофарму суттєво зменшилася кількість нападів «безбольової ішемії» порівняно з пацієнтами 2-ї групи. Результати дослідження свідчать, що у пацієнтів 1-ї групи, які отримували додатково Сиднофарм до базової терапії, показники толерантності до фізичних навантажень були кращими. Кількість хворих, які досягли навантаження у 100 В т на 50% була більшою (1-а група – 46%, 2-а група – 26%). Також серед пацієнтів 1-ї групи не було жодного, хто б зупинився на потужності 50 В т, у той час як у 2-й групі таких хворих було 10%. Отже, стабілізація артеріального тиску у пацієнтів з АГ 2 ступеня підвищує толерантність до фізичних навантажень, але, застосовуючи Сиднофарм, можна досягнути значно кращих результатів навіть за короткий термін. Враховуючи отримані дані, доцільно рекомендувати застосовувати Сиднофарм у пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії навіть за відсутності клінічних проявів стабільної хвороби коронарних артерій.