Клініко-лабораторна ефективність і безпека використання ValeVita Ріногель-Спрей і ValeVita Назо-Віт у дітей при лікуванні гострого поствірусного риносинуситу
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета дослідження: оцінювання ефективності терапевтичного ефекту, загальної та локальної переносимості ValeVita Ріногель-Спрей і ValeVita Назо-Віт при лікуванні дітей з гострим поствірусним риносинуситом (ГПРС).
Матеріали та методи. У клінічне дослідження було включено 30 дітей з ГПРС, які перебували на амбулаторному лікуванні у ЛОР-відділенні міської дитячої клінічної лікарні №1 м. Києва. З них 17 хлопчиків і 13 дівчаток. Вік пацієнтів становив від 8 до 15 років (середній вік – 11,5±0,5 року). Основна група дітей (n=15) застосовувала препарати ValeVita Ріногель-Спрей і ValeVita Назо-Віт, контрольна група (n=15) – назальний деконгестант (ксилометазолин) і натрію хлорид 0,9%. У дітей обох груп спостереження проведене оцінювання клінічних симптомів ГПРС, мікробіологічних і цитоморфологічних досліджень слизової оболонки носа до і після лікування.
Результати. За даними аналізу риноскопічного і ендоскопічного огляду у дітей основної групи відзначався більш швидкий регрес клінічних симптомів ГПРС порівняно з пацієнтами контрольної групи. При цитоморфологічному дослідженні в основній групі спостереження у динаміці лікування відзначено достовірне зменшення кількості запальних клітин (еозинофілів, нейтрофільних грануцитів, лімфоцитів) на мукозальній поверхні слизової оболонки носа у дітей з ГПРС порівняно з дітьми контрольної групи. Комплексне використання ValeVita Ріногель-Спрей і ValeVita Назо-Віт в основній групі спостереження сприяло нормалізації процесів імунного очищення назальної слизової оболонки, що проявилося у вигляді зменшення кількості патогенної мікрофлори, порівняно з дітьми групи контролю. У період спостереження за пацієнтами не було зафіксовано ускладнень, побічних явищ, пов’язаних із застосуванням ValeVita Ріногель-Спрей і ValeVita Назо-Віт.
Заключення. Комплексне застосування ValeVita Ріногель-Спрей і ValeVita Назо-Віт є ефективним і безпечним при лікуванні гострого поствірусного риносинуситу у дітей від 8 до 15 років, не спричинює локальні і загальні патологічні зміни в організмі, що підтверджується проведеними клініко-лабораторними обстеженнями пацієнтів.##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Гавриленко Ю.В. Клінічний досвід застосування Ріногель спрею valevita у дітей, хворих на гострий риносинусит / Ю.В. Гавриленко // Семейная медицина – 2017. – № 4 (72). – С. 6–10.
Лайко А.А. Гострий риносинусит у дітей / А.А. Лайко, Д.І. Заболотний, В.В. Синяченко, Д.Д. Заболотна, Ю.В. Гавриленко, Л.А. Шух, І.А. Косаківська, Н.О. Юревич. – К.: Логос, 2017. – 172 с.
Лайко А.А. Дитяча оториноларингологія / А.А. Лайко, А.Л. Косаковський, Д.Д. Заболотна, О.М. Борисенко [та ін.]. – К.: Логос, 2013. – 575 с.
Лайко А.А. Гострий та хронічний риносинусит у дітей / А.А. Лайко, Д.І. Заболотний, О.Н. Науменко, Д.Д. Заболотна, В.В. Синяченко, Ю.В. Гавриленко, А.В. Ткаліна, Л.А. Шух. – К.: Логос, 2017. – 194 с.
Berger W. Nonallergic rhinitis in children / W. Berger, J. Schonfeld // Curr Allergy Asthma Rep 2007; 2: 112–16. https://doi.org/10.1007/s11882-007-0008-0
Fokkens W., Lund V., Bachert C., Clement P., Helings P., Holmstrom M., Jones N., Kalojera L., Kennedy D., Stammberg H., Stierna P. EAACI Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polips. Executive Summary // Allergy. – 2005;60: 583–601. https://doi.org/10.1111/j.1398-9995.2005.00830.x
Wei J. Safety and efficacy of once-daily nasal irrigation for the treatment of pediatric chronic rhinosinusitis / J. Wei, K. Sykes, P. Johnson [et al.] // Laryngoscope – 2011. – Vol. 121 (9). – P. 1989–2000. https://doi.org/10.1002/lary.21923
