Вплив лізату бактерій на морфогенез сперматозоїдів інфертильних чоловіків з хронічним запаленням урогенітального тракту

Анотація

Прерогативою первинної медичної допомоги є турбота про репродуктивне здоров’я, яке включає поряд з іншими питання лікування чоловічої безплідності. Поряд із причинами, що порушують репродуктивну здатність, забезпечення адекватних для запліднення частоти, ритму та техніки статевого акту, деякі деталі у сексуальному житті (передчасна еякуляція, перерваний статевий акт), які є складовою екскреторної безплідності, існують причини секреторної безплідності: запальні захворювання репродуктивної системи, спричинені інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) та становлять від 10% до 40%. Комплексна медикаментозна протизапальна терапія за наявності урогенітальних запальних процесів не завжди забезпечує стійкий терапевтичний ефект, оскільки її результати залежать від біологічних властивостей збудників, стану системи імунітету та природної резистентності пацієнта. Виходячи з цього, у сучасних умовах суттєва увага надається вивченню ефективності імуноактивних препаратів у лікуванні та медичній реабілітації хворих з хронічною урогенітальною патологією.

Мета дослідження: вивчення варіантів морфотипу сперматозоїдів у сім’яній плазмі інфертильних чоловіків, які перенесли ІПСШ, та наявності зв’язку між диспропорцією субпопуляційного складу лейкоцитів сперми та змінами морфотипу сперматозоїдів, патогенетичне обґрунтування імунореабілітації чоловіків з хронічним запаленням урогенітального тракту з використанням лізату бактерій Escherichia coli.

Матеріали та методи. Обстежено 88 чоловіків із хронічним запаленням урогенітального тракту віком від 22 до 40 років. Усіх обстежених було розподілено на дві групи: І група (44 особи) – інфертильні чоловіки і ІІ група (44 особи) – фертильні чоловіки. Тривалість безплідності у хворих І групи становила 3–6 років. Метод полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) використовували для виявлення у сім’яній плазмі Chlamidia trachomatis, M. hominis, U. urealyticum, V. herpes. На початок обстеження пройшло більше року після завершення попереднього лікування. Проводили дослідження спермии та визначали морфологію сперматозоїдів, використовуючи фарбування за Папаніколау. Враховували концентрацію сперматозоїдів, рН сім’яної рідини, вміст лейкоцитів та їхніх субпопуляцій (гранулоцити, макрофаги, лімфоцити). Інфертильні чоловіки обстежувалися додатково після проведення курсу імунореабілітації. Статистичний аналіз проводили на персональному комп’ютері за допомогою пакета програми «Med Stat».

Результати. Пацієнти інфертильної групи (І група) характеризувалися достовірним зменшенням кількості моноцитів/макрофагів порівняно з контрольною групою і з нормативними показниками. Коливання кількості моноцитів/макрофагів у фертильних пацієнтів ІІ групи було в межах нормативних показників. Водночас кількість лімфоцитів мала зворотню тенденцію до достовірного збільшення у пацієнтів І групи порівняно з ІІ групою та з нормативними показниками. Такий дисбаланс моноцитів/макрофагів та лімфоцитів у інфертильних чоловіків у сім’яній плазмі за відсутності лейкоцитоспермії свідчить про наявність інтимних механізмів порушення сперматогенезу та участі системи імунітету в цьому процесі. Під час мікрометрії встановлено відмінність варіантів морфотипів сперматозоїдів у пацієнтів обох груп. Проте в інфертильних пацієнтів, незважаючи на нормальну кількість та рухливість сперматозоїдів, залишаються більш виражені морфофункціональні зміни, які характеризуються переважанням макросоматичних та гіперголівчатих форм сперматозоїдів. Результати проведення комплексної терапії інфертильних чоловіків із хронічним запаленням урогенітального тракту показали, що включення лізат бактерій Escherichia coli в імунореабілітацію пацієнтів сприяє покращенню субпопуляційного складу лейкоцитів сперми та збільшенню запліднювального потенціалу.

Заключення. Діагностично важливим є як визначення морфотипових змін сперматозоїдів, так і визначення диспропорції субпопуляцій лейкоцитів у спермі при встановленні чоловічої безплідності. Це дає змогу застосовувати диференційований підхід як до лікування загальноприйнятими терапевтичними засобами, так і до диференційованої імунотерапії.