Епідеміологічна ситуація з вісцерального лейшманіозу на території Азербайджанської Республіки у сучасний період
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета дослідження: вивчення особливостей епідемічного процесу в осередках вісцерального лейшманіозу на території Азербайджанської Республіки за 2014–2016 роки та вдосконалення проти епідемічних заходів.
Матеріали та методи. Були досліджені 163 зразка крові і 78 зразків кісткового мозку людини, а також зразки крові, вміст ран і проби з селезінки 281 диких і домашніх тварин. Застосовувалися такі методи дослідження: епідеміологічне спостереження, мікроскопічний, біологічний, серологічний (ELISA, IFA, імунохроматографічний тест анти-k39 антитіло).
Результати. Було зареєстровано 78 випадків захворювання, з яких 56% припадає на 2016 рік. Вісцеральний лейшманіоз у 2014–2016 роках був зареєстрований у 25 районах і містах Азербайджану (36% території), у тому числі в м. Баку. L.donovani були виявлені у 10,81% обстежених домашніх собак, 10,29% вуличних собак, 8,33% шакалів, 6,55% гризунів.
Заключення. Під час аналізу динаміки часу і поширення осередків вісцерального лейшманіозу у 2014–2016 роках було встановлено, що захворювання регулярно виникало у різних регіонах країни. Було також зазначено, що москіти більш чутливі до 25% розчину циперметрину. Цей препарат менш токсичний для людей, має більш тривалий ефект, ніж інші піретроїди. Тому використан ня 25% циперметрину в житлових приміщеннях вважається більш доцільним.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Доклад на заседании Комитета экспертов ВОЗ по борьбе с лейшманиозом, Женева, 22–26 марта 2010 года (стр. 12–13).
Фарамазов А.З. Иммунологическая структура населения и заболеваемость висцеральным лейшманиозам. – Баку, 1987. – С. 23–26.
Desjeux P. (2001). The increase of risk factors for leishmaniasis worldwide. Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene 95 (239–43).
