Особливості перебігу та лікування гострого інсульту у хворих на цукровий діабет

Анотація

Цукровий діабет (ЦД) є однією з причин і важливим фактором ризику виникнення гострого інсульту (ГІ), а інсульт у свою чергу є однією з причин розвитку декомпенсації ЦД.

Мета дослідження: проаналізувати особливості перебігу та лікування ГІ у хворих на ЦД та інші порушення вуглеводного обміну.

Матеріали та методи. Було проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 416 хворих на ГІ. Пацієнти були розподілені на три групи: 1-а група – хворі з встановленим до початку інсульту ЦД, 2-а група – хворі з уперше виявленим ЦД та 3-я група – хворі без ЦД.

Результати. У хворих на ЦД значно переважали ішемічні інсульти (107 зі 110 хворих, або 97,3%). Випадки геморагічних ГІ у цих пацієнтів були поодинокими і практично казуїстичними. Хворі, госпіталізовані до відділення інтенсивної терапії (ВІТ) з приводу ГІ мали перебіг від середньої тяжкості до вкрай тяжкого (бали за NIHSS коливалися у межах 9–18, з максимальними цифрами у 34 бали). Нейропротектори призначали практично усім хворим на гострий інсульт (99,6%), починаючи з 1–2-ї доби. У деяких випадках призначали по 2–3 нейропротектори одночасно. Головною причиною повторного переведення хворих до ВІТ на 2–3-ю та 8–9-у добу були порушення зовнішнього дихання.

Заключення. У результаті аналізу лікування хворих на гострий інсульт за наявності цукрового діабету (ЦД) було встановлено, що потрібно вдосконалювати наступні напрямки інтенсивної терапії цих пацієнтів: 1) виявлення і діагностика ЦД та прихованих форм порушень вуглеводного обміну; 2) діагностика, моніторинг та корекція порушень дихання; 3) інфузійна терапія (баланс рідини, вибір розчинів).