Лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки.
Матеріали та методи. Комплексна діагностика та лікування проведено 70 хворим гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки. З них 33 чоловіки, середній вік яких становив 42,7±2,2 року з тривалістю захворювання 13,4±1,2 міс і 37 жінок, середній вік яких становив 44,5±2,3 року, а тривалість захворювання – 16,7±1,6 міс. Усім хворим з метою діагностики та контролю ефективності лікування до початку, після першого, третього, шостого курсів проводили урофлоуметрічне (УФМ) та електроміографічне (ЕМГ) дослідження сечового міхура, та дистального відділу товстої кишки та їх сфінктерного апарату. Консервативна терапія включала проведення електростимуляції за гальмівною методикою.
Результати. Оцінювання ефективності результатів лікування пацієнтів гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки проводили за допомогою аналізу динаміки зміни скарг, даних опитувальників, урофлоуметрії, електроміографії.
Заключення. Отримані дані дозволили розробити та оптимізувати методи лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Пирогов В.О. Гиперактивный мочевой пузырь – подводный камень урологии / Пирогов В.О., Зайцев В.И., Севастянова Н.А., Андреєва И.А.// Здоровье мужчины. – 2006. – No 4(19).
Abrams P., Andersson K.E., Birder L. et al. Fourth International Consultation on Incontinence Recommendations of the International Scientific Committee: Evaluation and treatment of urinary incontinence, pelvic organ prolapse and fecal incontinence. Neurourol Urodyn. 2010; 29:213–240.
Coyne K.S., Cash B., Kopp Z., et al. The prevalence of chronic constipation and faecal ncontinence among men and women with symptoms of overactive bladder. BJU Int, 2011; 107:254–61.
Craggs M., Balasubramaniam A.V., Chung EAL, Emmanuel AV. Aberrant reflexes and function of the pelvic organs following spinalcord injury in man. Auton Neurosci 2006; 126 127: 355–370.
Krogh K., Olsen N., Christensen P., Madsen J.L., Laurberg S. Colorectal transport during defecation in patients with lesions of the sacral spinal cord. Neurogastroenterol Motil 2003; 15: 25–31.
Stohrer M, Castro Diaz D, Chartier Kastler E, Kramer G, Mattiasson A, Wyndaele JJ. Guidelines on neurogenic lower urinary tract dysfunction. Prog Urol. 2007 May: 17:703–55.
