Дистанційна освіта для професійного росту лікарів в питаннях медичної етики і психології хворих та людей з інвалідністю
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Особливості життя, свідомості, сприйняття, функціонування в умовах обмежених можливостей формують у хворих та людей з інвалідністю дуже вразливу психіку, яка потребує особливої тактики, запровадження етичних норм та норм деонтології під час спілкування з ними, лікування та проведення медико-соціальної експертизи (МСЕ). У зв’язку з цим лікарі-експерти, реабілітологи, практичні психологи та сімейні лікарі потребують поповнення та вдосконалення знань та вмінь вибирати і ефективно використовувати найбільш раціональний спосіб взаємодії з кожним хворим, людиною з інвалідністю та/або учасником АТО. Високий рівень професійної компетентності лікарів, удосконалення знань морально-етичних і деонтологічних основ спілкування з хворими та особливостей психологічного стану людей з обмеженими можливостями сприятимуть тому, що психологічним підсумком спілкування з лікарем для хворого стане відчуття емоційної зацікавленості, компетентності та моральної задоволеності.
Мета дослідження: продемонструвати можливості запровадження елементів дистанційного навчання щодо вирішення питань етики і деонтології при спілкуванні з хворими та людьми з інвалідністю на досвіді кафедр медико-соціальної експертизи і реабілітації ФПО ДЗ «Дніпропетровської медичної академії МОЗ України» та кафедри загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Досвід використання елементів дистанційної освіти доводить перевагу дистанційних технологій післядипломного навчання. За даними опитування лікарів-експертів, що були залученні до проведення даної форми навчання, перевагами дистанційної форми освіти є: гарантія якості навчання і доступність для всіх; можливість навчання за місцем проживання, що дозволяє залучати лікарів з сільської місцевості, де брак кадрів не дозволяє на тривалий час виїжджати на навчання з відривом від роботи; економія фінансових витрат медичних установ та власних коштів лікарів; можливість швидкого реагування щодо запитів практичної медицини через зворотній зв’язок з представниками вищих навчальних закладів.
Висновки. Педагогічний процес післядипломної освіти лікарів направлений на виховання конкурентоспроможного фахівця. А це неможливо без залучення інноваційних технологій дистанційної освіти, що наближає лікаря до швидкого отримання нової професійної інформації. Отже, на післядипломному етапі освіти лікаря-фахівця дистанційне навчання повинно стати частиною навчального процесу. Запроваджений метод дистанційного навчання кафедрами МСЕ і реабілітації ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» та загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара дозволив ефективно реагувати на нагальні потреби лікарів щодо психологічних особливостей спілкування з хворими, людьми з інвалідністю та учасниками АТО. Спілкування з хворими, і особливо людьми з інвалідністю, накладає особливі вимоги на сімейного лікаря, фахівців медико-соціальної експертизи, реабілітологів щодо їхньої професійної підготовки в питаннях дотримання правил етики і деонтології. Удосконалення знань морально-етичних і деонтологічних основ спілкування з хворими та особливостей психологічного стану людей з інвалідністю будуть сприяти безконфліктній атмосфері процесів лікування та відновлення.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Аміров Н.Х., Альбіцький В.Ю., Нежметдинова Ф.Т. Від медичної етики до медичної біоетики // Проблеми соціальної гігієни, охорони здоров’я та історії медицини. – 1999. – № 2. – С. 40–42.
Закон України про вищу освіту/ Відомості Верховної Ради, 2014. – № 37–38.
Лісіцин Ю.П. Медична етика, деонтологія і біоетика // Проблеми соціальної гігієни й історія медицини. – 1998. – № 2. – С. 7–13.
М’ясніков В.Г. Безперервний професійний розвиток – наступний крок реформування медичної освіти в Україні // Науково#методична конференція з міжнародною участю «Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів»: Зб. праць. – К., 2007. – С. 34–36.
Местергази Г.М. Врач и больной или по-новому о старом: учебное пособие / Г.М. Местергази. – 2-е изд. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2009. – 112 с.
Михаловска-Карлова Е.П. Биоэтический практикум: учебное пособие / Е.П. Михаловска#Карлова, Л.Е. Горелова; ред. Д.А. Балалыкин. – М.: Литтерра, 2012. – С. 614.
Орлова Е.В. Культура профессионального общения врача: коммуникативно-компетентный подход / Е.В. Орлова. – М.: Форум, 2012. – 288 с.
Перцева Т.А., Снисар В.И. Проблема беспрерывного медицинского образования в Украине // Науково-методична конференція з міжнародною участю «Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів»: Зб. праць. – К., 2007. – С. 30–31.
Про внесення змін до Положення про порядок проведення атестації лікарів: Наказ МОЗ України від 02.10.2015 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 176/28306.
Amadco A. Distance education without high costs // Learning fnd leading with technology. – 1995. – Vol. 22, № 8.