Гострий риносинуїт: вибір тактики фармакотерапії залежно від функціонального стану співусть навколоносових пазух
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Ринологія, No2, 2013
У статті наведений новий підхід до лікування хворих на гострий риносинуїт (ГРС), заснований на оцінюванні функції співусть навколоносових пазух і пов’язаної з нею клініко ендоскопічної симптоматики. Показано взаємозв’язок функціонального стану співусть з тяжкістю основних клініко-ендоскопічних проявів. Суть нового підходу поля гає у призначенні базової медикаментозної терапії препаратом з комплексною дією, тропним до слизової оболонки ди хальних шляхів, а корекція лікування проводиться з урахуванням стану одного з основних факторів розвитку та перебігу захворювання – функції співусть навколоносових пазух. Монотерапія базовим препаратом дозволяє досягти повного лікування у всіх хворих з функціонуючим співустям (54,3%). Для досягнення аналогічного результату пацієнти з частково (30,4%) або повністю блокованим (15,2%) співустям потребують призначення додаткової терапії системними деконгестантами і антибактеріальними препаратами. Відсутність поліпрагмазії разом з раннім клінічним ефектом сприяє швидкому поліпшенню якості життя та досягненню високої ефективності лікування.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Безшапочний С.Б., Подовжній О.Г., Лобурець B.В. Застосування препарату Цинабсин у лікуванні хворих на риносинуїт // Ринологія. – 2006. – No 2. – С. 24–29.
Гапонюк А. В. Клініко патофізіологічні особливості перебігу вазомоторного риніту при тривалому застосуванні на зальних деконгестантів //Автореф. дис. ... канд. мед. наук. – К., 2003. – 20 с.
Гладуш Ю.И., Тышко Ф.А., Скицюк С.В. Синуиты: Клиническое руководство в таблицах схемах. – Киев. – С. 56.
Григорьева Н.В. Возможности беспункционного лечения острого гнойного гайморита // Вестн. оториноларингологии. – 2003. – No 2. – C. 38–40.
Заболотний Д.І., Кікоть Ю.В., Веремєєнко К.М. та співавт. Метод консервативного лікування запальних захворювань параназальних синусів та оцінка його ефективності // Ринологія. – 2003. – No 3. – С. 18–27.
Керівництво для лікарів, що направляють пацієнтів на радіологічне дослідження. Критерії вибору методу зображення // Медицина України. – 2000. – С. 63–71.
Крюков А.И., Шубин М.Н. Адекватная антибиотикотерапия острого и вялотекущего риносинуита // Ринологія. – 2002. – No 4. – С. 48–55.
Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Кур’янов С.В. Сучасний підхід до лікування пацієнтів із захворюваннями носа та навколоносових пазух // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2001. – No 3. – С. 38–43.
Пискунов Г.З., Пискунов С.З. Клиническая ринология: Руководство для врачей. – М., 2006. – 560 с.
Пискунов С.З. Физиология и патофизиология околоносовых пазух // Рос. ринология. – 1993. – No 1. – С. 19–37.
Пискунов С.З., Пискунов Г.З., Ельков И.В. и соавт. Проблема общего и местного консервативного лечения острого и хронического гайморита // Рос. ринология. – 1994. – No 1. – С. 5–14.
Принципы этиопатогенетической терапии острых синуитов / Метод. рекомендации. Под ред. С.В. Рязанцева. – СПб, 2005.
Протасевич Г.С., Яшан О.І. Лікування хворих на гострий і хронічний ексудативний гайморит із застосуванням постійного дренажу // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2001. – No 4. – С. 83–85.
Тімен Г.Е., Мельников О.Ф., Писанко В.М., Кудь Л.А. Ефективність неінвазивної тактики лікування дітей із загостренням хронічних риносинуїтів // Ринологія. – 2006. – No 3. – С. 37–42.
Bachert C., Hormann K., Mosges R. Современная диагностика и лечение синуїта и полипоза носа // Ринологія. – 2004. – No 1. – С. 47–66.
Dal T., Onerci M., Caglar M. Mucociliare function of the maxillary sinuses after restoring ventilation: a radioscopic study of the maxillary sinus // Eur. Arch. otorhinolaryngol. – 1997. – Vol. 254, No 4. – Р. 2005–2007.
Drettner B., Aust R. Pathophysiology of the paranasal sinuses //Acta Otolaryng. – 1989. – Vol. 107, suppl. 458. – P. 13–16.
