Запаморочення у клінічній практиці – спільність методології та патогенетично обґрунтовані диференційовані підходи до лікування
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Актуальність запаморочення у клінічній практиці визначається високим рівнем поширеності та значним погіршенням якості життя пацієнтів з цією патологією. У статті розглянуто та проаналізовано запаморочення, його причини і патогенетично обґрунтовані диференційовані підходи до лікування.
Мета дослідження: вивчення ефективності застосування препарату Тагіста (бетагістин) у порівнянні з плацебо у пацієнтів з ураженнями вестибулярної системи, викликаними різними етіологічними причинами, на різних рівнях.
Матеріали та методи. У дослідження було включено 200 осіб, 105 з них були рандомізовані в групу досліджуваного препарату (основна), 95 – у групу плацебо (контрольна). Усім хворим основної групи окрім стандартного лікування було проведено курс лікування препаратом Тагіста (24 мг 2 рази на день) протягом 14 днів. Паралельно з оцінюванням ефективності препарату Тагіста проводилося порівняльне оцінювання його безпеки. До первинних критеріїв ефективності були віднесені: оцінка вираженості і тривалості запаморочення за шкалою DHI (Dizziness Handicap Inventory), оцінка рухової активності за шкалою Тінетті, оцінка якості життя за шкалами SF-36, EQ-5D.
Результати. Статистично значущих відмінностей між ефективністю препарату Тагіста при центральному та периферійному вестибулярних синдромах виявлено не було. Аналіз дії препарату Тагіста свідчить про його вплив на різні патогенетичні механізми запаморочення, отже застосування препарату при різних типах вестибулярного запаморочення є патогенетично обґрунтованим. Статистично достовірна позитивна динаміка під час лікування препаратом Тагіста у дозі 48 мг на добу у хворих основної групи супроводжувалася мінімальною кількістю побічних ефектів.
Заключення. Препарат Тагіста є ефективним лікарським засобом для купірування вестибулярних розладів не тільки периферійного, а й центрального рівня ураження, і може з успіхом застосовуватися незалежно від етіологічної причини системного запаморочення.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Бабияк, Ланцов А.А., Базаров В.Г. Клиническая вестибулология. – СПб, 1996.
Белова А.Н. Шкалы, тесты, опросники в неврологии и нейрохирургии. – М., 2004. – С. 155.
Брандт Т., Дитерих М., Штрупп М. Головокружение /Пер. с англ. Редактор перевода М. В. Замерград. – М.: Практика, 2009. – С. 18–23, 80–120, 140–142.
Верещагин Н.В. Недостаточность кровообращения в вертебрально-базилярной системе // Consilium Medicum. – 2003. – Т. 5, No 2. – С. 56–61.
Замерград М.В., Парфенов В.А., Мельников О.А. Лечение вестибулярного головокружения // Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова. – 2008. – Т. 108, 11. – С. 86–92.
Овчинников Ю. М., Морозова С. В. Введение в отоневрологию. Учебное. пособие. – М.: Образовательно-издательское учреждение «Академия», 2006. – 224 с.
Штульман Д.Р. Головокружение и нарушение равновесия. В кн.: Болезни нервной системы. Под ред. Н.Н. Яхно. – М.: Медицина, 2005;125–30.
Agrawal Y., Carey J.P., Della Santina C.C. Disorders of balance and vestibular function in US adults: data from the National Health and Nutrition Examination Survey, 2001–2004. Arch
Int Med 2009;169(10):938–44.
Al Saif A, Al Senany S. The clinical and demographic features of dizziness related to general health among the Saudi population. J Phys Ther Sci. 2015 Oct;27(10):3195-8. doi: 10.1589/jpts.27.3195. Epub 2015 Oct 30.
Aptikeeva NV. Central and peripheral vestibular vertigo in neurological practice. Zh Nevrol Psikhiatr Im S S Korsakova. 2015;115(5):110–4. Review. Russian.
Balatsouras DG, Korres SG. Subjective benign paroxysmal positional vertigo. Otolaryngol Head Neck Surg 2012;146:98-103.
Berisavac II, Pavlovic AM, Trajkovic JJ, Sternic NM, Bumbasirevic LG.. Drug treatment of vertigo in neurological disorders. Neurol India. 2015 Nov-Dec; 63(6):933–9.
Bisdorff A. Migraine and dizziness. Curr Opin Neurol, 2014 – 27:105–110.
Cambi J, Astore S, Mandala M, Trabalzini F, Nuti D. Natural course of positional down-beating nystagmus of peripheral origin. J Neurol 2013; 260:1489–1496.
Case Records of the Massachusetts General Hospital. N Engl J Med 2012;366:2306–2313.
Coutts S.B., Goyal M. Emergent Neurovascular Imaging: A Necessity for the Work-Up of Minor Stroke and TIA. American Journal of Neuroradiology. 2015 – 36, 2194–2195.
Ehresmann AM, Van HC, Merlini L, Fluss J. Wallenberg Syndrome: An Exceptional Cause of Acute Vertigo in Children. Neuropediatrics. 2015 Nov 16.
Faralli M, Cipriani L, Del Zompo MR, Panichi R, Calzolaro L, Ricci G. Benign paroxysmal positional vertigo and migraine: analysis of 186 cases. 2014, B-ENT 10:133–139.
Feil K, Bottcher N, Kremmyda O, Muth C, Teufel J, Zwergal A, Brandt T, Strupp M. Pharmacotherapy of Vestibular Disorders, Nystagmus and Cerebellar Disorders. Fortschr Neurol Psychiatr. 2015 Sep;83(9):490-8. doi: 10.1055/s-0035-1553667. Epub 2015 Sep 30. German.
Guneri E.A., Kustutan O. The effects of betahistine in addition to epley maneuver in posterior canal benign paroxysmal positional vertigo. Otolaryngol Head Neck Surg 2012;146(1):104–8.
Gupta SK, Mundra RK. Electronystagmography a Very Useful Diagnostic Tool in Cases of Vertigo. Indian J Otolaryngol Head Neck Surg. 2015 Dec;67 (4):370–4. doi: 10.1007/s12070-015-0859-y. Epub 2015 May 17.
Kim JS, Zee DS. Clinical practice. Benign paroxysmal positional vertigo. N Engl J Med, 2014 – 370:1138–1147.
Kerber KA, Burke JF, Skolarus LE, et al. Use of BPPV processes in emergency department dizziness presentations: a population-based study. Otolaryngol Head Neck Surg 2013;148:425–430.
Nuti D, Zee DS. Positional vertigo and benign paroxysmal positional vertigo. In: Bronstein A, ed. Oxford textbook of vertigo and imbalance. Oxford, England: Oxford University Press, 2013:217–30.
Redon C., Lopez C., Bernard-Demanze L. Betahistine treatment improves the recovery of static symptoms in patients with unilateral vestibular loss. J Clin Pharmacol 2011; 51(4):538–48.
Smith EE, Schneider JA, Wardlaw JM, Greenberg SM. Cerebral microinfarcts: the invisible lesions. Lancet Neurol 2012;11:272–282.
Soto-Varela A, Rossi-Izquierdo M, Santos-Pérez S. Benign paroxysmal positional vertigo simultaneously affecting several canals: a 46-patient series. Eur Arch Otorhinolaryngol 2013;270:817–822.
Strupp M, Dieterich M, Zwergal A, Brandt T. Peripheral, central and functional vertigo syndromes. Nervenarzt. 2015 Dec;86(12):1573–87. doi: 10.1007/s00115-015-4425-3. German.
Strupp M., Thurtell M.J., Shaikh A.G. Pharmacotherapy of vestibular and ocular motor disorders, including nystagmus. J Neurol 2011; 258(7):1207–22.
Thurtell M.J., Leigh Lezius F., Adrion C., Mansmann U. Highdosage betahistine dihydrochloride between 288 and 480 mg/day in patients with severe Meniere’s disease: a case series. Eur Arch Otorhinolaryngol 2011;268(8):1237–40.
Venail F., Biboulet R., Mondain M. A protective effect of 5-HT3 antagonist against vestibular deficit Metoclo-pramide versus ondansetron at the early stage of vestibular neuritis: A pilot study. Eur Ann Otorhinolaryngol Head.
von Brevern M, Neuhauser H. Epidemiological evidence for a link between vertigo and migraine. J Vestib Res, 2011 – 21:299–304.
Newman C.W., Jacobson G.P., & Spitzer J.B. (1999). Development of the Tinnitus Handicap Inventory. Arch Otolaryngol Head Neck Surg, 122(2), 143–148.
