Сімейна Медицина. Європейські практики

Клінічні аспекти деформації епіфізарної пластинки трубчастих кісток (Огляд літератури)

2024-10-24T23:03:37+03:00

Мета дослідження: аналіз значущості мальформацій епіфізарної пластинки трубчастих кісток у практичній діяльності дитячого ортопеда та хірурга на прикладі хвороби Блаунта, кістково-хрящових екзостозів з метою своєчасної діагностики, лікування та профілактики вторинних ускладнень.

Матеріали та методи. З метою досягнення поставленої задачі здійснено ретроспективний аналіз результатів обстеження дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні в обласній дитячій лікарні. Рентгенологічний метод обстеження був основним. Також був проведений поглиблений аналіз наукових статей з цієї тематики в журналах, що індексуються в базах даних Web of Science, Scopus, Medline, ResearchGate, Google Scholar.

Пошук був проведений за ключовими словами: «Epiphyseal Plate Malformation», «Long Bones», «Growth Plate Injury», «Physiologic Overview», «Physical Activity Effects», «Physeal Fractures», «Musculoskeletal Imaging», «Epiphyseal Fusion», «Achondroplasia», «Blount Disease», «Corrective Osteotomy», «Peroneal Nerve Injury», «Osteochondroma», «Guided Growth», «Craniofacial Osteomas», «Chondroblastoma».

Результати. Епіфізарна пластинка – гіаліновий хрящ, який розташований між епіфізом та метафізом трубчастих кісток, вона притаманна тільки дітям. Від її функції залежить форма та довжина кістки, після завершення росту вона зникає і заміщується повноцінною кістковою тканиною.

Хвороба Блаунта, спричинена неправильною функцією епіфізарної пластинки проксимального метафіза великогомілкової кістки, зазвичай проявляється у дітей віком від 3 до 6 років. Вона призводить до прогресуючого варусного викривлення, кульгавості, м’язової гіпотонії та викривлення хребта.

Ідентифіковано чотири варіанти хвороби Блаунта, основним діагностичним інструментом якої є рентгенологія. Лікування варіюється від консервативних методів до різних хірургічних втручань. Ювенільні кістково-хрящові екзостози, спадкове захворювання з домінантним типом успадкування, призводять до аномального росту кісток. Рентгенографічні характеристики та хірургічне видалення симптоматичних екзостозів мали вирішальне значення для лікування. Хірургічні методи продемонстрували високі показники успіху у виправленні деформацій та покращенні функції.

Висновки. Мальформації епіфізарної пластинки істотно впливають на розвиток хвороби Блаунта і кістково-хрящових екзостозів, а також як незначних, так і значних деформації кісток у дітей. Саме тому це питання є важливим для рутинної практики дитячих ортопедів-травматологів.

Аналіз сучасних наукових джерел дає уявлення про діагностику та лікування вад розвитку епіфізарної пластинки, підкреслюючи важливість ранньої діагностики та індивідуальних планів лікування.

Комплексна оцінка ушкоджень у пацієнтів із надвиростковими переломами плечової кістки в дитячому та підлітковому віці

2024-10-24T22:16:27+03:00

Зростання рівня травматизму та поширеність ортопедичної патології вимагає удосконалення діагностики та лікування захворювань опорно-рухової системи. На сьогодні лікування переломів в ділянці дистального метаепіфізу плечової кістки у дитячому та підлітковому віці є однією з найпоширеніших травм, що становить 16–50% серед переломів кісток загалом та 50–80% від усіх внутрішньосуглобових ушкоджень верхньої кінцівки. Серед ушкоджень цієї локалізації превалюють надвиросткові (3–18%) та черезвиросткові переломи (57,5–70%), переважно у дітей віком від 5 до 9 років. Важливим етапом діагностики є встановлення типу ушкодження, що визначає вибір методу та способу лікування. Значну роль відіграє визначення можливих супутніх неврологічних та судинних порушень, пізня діагностика і лікування яких призводять до порушень функції кінцівки.

Мета дослідження: удосконалення діагностики ушкоджень при надвиросткових переломах плечової кістки у дітей та підлітків шляхом створення клініко-діагностичного алгоритму.

Матеріали та методи. Проведено аналіз даних наукової літератури (Pubmed, Up-to-date, Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library, EMBASE, Global Health) та результатів комплексного обстеження і лікування 123 пацієнтів дитячого та підліткового віку з надвиростковими переломами плечової кістки за період з 2019 до 2023 р., на основі яких створено алгоритм для покрокової комплексної оцінки стану пацієнта та супутніх ушкоджень при зазначених переломах.

Результати. Клініко-інструментальна діагностика надвиросткових переломів плечової кістки та нейроваскулярних супутніх ушкоджень базується на знанні особливостей анатомії дитячого віку та психоемоційних характеристик пацієнтів цієї вікової групи. На підставі аналізу даних літератури та власних спостережень запропоновано алгоритм комплексної оцінки пацієнтів.

Висновки. Для встановлення діагнозу, визначення супутніх нейроваскулярних ускладнень у пацієнтів дитячого і підліткового віку з надвиростковими переломами плечової кістки необхідно проводити комплекс клініко-рентгенологічних досліджень.

Розроблений «Клініко-інструментальний діагностичний алгоритм при надвиросткових переломах плечової кістки у дітей та підлітків» включає визначення супутніх нейроваскулярних порушень. Його застосування дозволяє зменшити кількість діагностичних помилок та забезпечити ефективне лікування пацієнтів з цією патологією.

Профілактика розладів функцій зору у дітей різного віку, особливості взаємодії на рівні батьків та родини

2024-10-24T22:44:40+03:00

Мета дослідження: вивчення інформованості батьків та родини з питань профілактики порушень функцій зору, з’ясування їх готовності брати участь у заходах з попередження поширення офтальмологічної патології у дітей різного віку.

Матеріали та методи. Матеріалами для дослідження слугували результати спланованого та проведеного соціологічного дослідження серед батьків, в родинах яких є діти різного віку, за спеціально розробленою анкетою «Анкета опитування батьків щодо їх інформованості та готовності взяти участь у профілактичних програмах по збереженню зору з дитинства», яка попередньо пройшла пілотне дослідження (50 одиниць).

Опитування було добровільним, анонімним. Усього аналізу підлягало 422 анкети, що повністю відповідало цифрам попередньо проведених розрахунків репрезентативності запланованого соціологічного дослідження. Методами для проведення дослідження були: медико-статистичний, контент-аналізу, соціологічного дослідження.

Результати. За результатами проведеного дослідження було з’ясовано, що більшість батьків намагаються зацікавлювати дітей іграми на свіжому повітрі (73,93±2,14%), заняттям спортом із відвідуванням секцій, гуртків (54,74±2,24%), дбають про раціональне харчування (66,35±2,30%) та намагаються обмежувати час зорового навантаження при роботі з гаджетами (91,0±1,39% навіть обмежують час перегляду телевізора). Більшість батьків не відмовляються від інформаційної підтримки (79,15±1,98%) щодо факторів ризику та виявлення ознак порушення зору у дітей та висловлюють одностайну (95,26±1,03%) підтримку прийняттю і запровадженню державних/регіональних профілактичних програм з попередження порушення зору у дітей, довіряючи при цьому більше офтальмологам державних медичних закладів (76,54±2,06%).

Висновки. Об’єднання зусиль із превенції порушень функцій зору у дітей на сьогодні повинна мати перспективи для розвитку. Первинна профілактика, включаючи нівелювання керованих факторів ризику розвитку порушень зорових функцій серед дитячого населення є необхідним завданням, реалізація якого передбачає об’єднаних зусиль батьків, освітян та медиків усіх ланок (первинної та спеціалізованої офтальмологічної) медичної допомоги. Результати проведеного нами соціологічного дослідження серед батьків виявили недостатній рівень інформованості і недостатньо відповідальне ставлення батьків до проблеми формування здорових зорових функцій у власних дітей, адже лише 27,49±2,17% опитаних батьків визнають цей аспект власною відповідальністю, намагаючись перекласти відповідальність на освітян та медиків. Водночас 50,0±2,43% опитаних батьків профілактичну роботу в освітніх закладах, які відвідують їхні діти, вважають недостатньою.

Ефективність медикаментозної підготовки до ендоскопії пацієнтів з ожирінням та активною виразковою шлунково-кишковою кровотечею

2024-10-24T21:10:26+03:00

З початку 90-х років ХХ ст. ендоскопічні методики в медицині є «золотим стандартом» як для діагностики виразок шлунка, так і для лікування такого їх ускладнення, як шлунково кишкова кровотеча. Незважаючи на розвиток технологій і можливостей все ще гостро стоїть питання ефективної екстреної підготовки просвіту травного тракту до обстеження, адже якість підготовки безпосередньо впливає на результат лікування.

На сьогодні переважно застосовують рутинне очищення шлунка шляхом назогастрального лаважу, як і 70 років тому. Метод є доволі суперечливим через ризики декомпенсації супутніх захворювань, стрімкого розвитку гіперкапнії та десатурації кисню, ризик виникнення аспіраційної пневмонії. Усе це ставить практикуючого лікаря в скрутні обставини, особливо коли мова йде про пацієнтів з ожирінням. Саме тому в більшості випадків лікарі застосовують очікувальну тактику. Застосування парентеральних прокінетичних засобів для таких пацієнтів є перспективною альтернативою. У дослідженні проаналізовано ефективність медикаментозної проти «традиційної» підготовки назогастрального лаважу.

Мета дослідження: оцінювання ефективності та визначення доцільності застосування медикаментозної підготовки шлунка до невідкладної гастроскопії у пацієнтів з активною виразковою шлунково-кишковою кровотечею на фоні ожиріння; проведення порівняння ефективності медикаментозної та «традиційної» механічної підготовки; аналіз наявності взаємозв’язку між ефективністю підготовки та ранніми рецидивами кровотечі.

Матеріали та методи. Проаналізовано та порівняно результати ендоскопічної діагностики та лікування виразкових шлунково-кишкових кровотеч у 100 пацієнтів з ожирінням (ІМТ > 30 кг/м²), рівномірно розподілених за статтю та віком. До основної групи увійшли 50 пацієнтів, підготовку яких до обстеження проводили медикаментозно шляхом внутрішньовенної інфузії 2 мл метоклопраміду гідрохлориду та 10 мл гіпертонічного розчину натрію хлориду 10%, перед процедурою за 15 хв. До контрольної групи також включено 50 пацієнтів, підготовку яких до обстеження проводили механічною очисткою шляхом промивання шлунка холодною водою (4С) через назогастральний зонд 16F.

Під час дослідження оцінювали якість візуалізації за шкалою Фроссара, ефективність гемостазу та частоту виникнення раннього рецидиву кровотечі. Статистичний аналіз проводили за допомогою точного тесту Фішера та t-тесту.

Результати. У пацієнтів основної групи, яким застосовували медикаментозну підготовку, середня тривалість ендоскопічного обстеження становила 15±32,3 хв. У пацієнтів контрольної групи, яким застосовували механічне очищення шлунка шляхом відмивання холодною водою, тривалість обстеження була вдвічі довше – 31±25,5 хв. Краща візуалізація (78% проти 50% відповідно; p=0,0064) встановлена в основній групі. Ефективний гемостаз частіше досягався також у дослідній групі (90% проти 68%; p=0,0128). Під час дослідження не зафіксовано значущих відмінностей у потребі повторної ендоскопії (16% проти 28%; p=0,2270) або раннього рецидиву кровотечі (12% проти 16%; p=0,7742).

Висновки. Медикаментозна підготовка до невідкладної гастроскопії забезпечує кращу візуалізацію та зменшує час процедури порівняно із стандартною підготовкою шляхом відмивання шлунка через назогастральний зонд. Краща візуалізація прямо взаємопов’язана з ефективним гемостазом. Проте гарна візуалізація не впливає на зменшення частоти повторних ендоскопій або ранніх рецидивів кровотеч.

Комплексна оцінка ефективності респіраторної підтримки при синдромі обструктивного апное уві сні у хворих у гострий період ішемічного інсульту

2024-10-24T21:43:51+03:00

Ураження головного мозку внаслідок ішемічного інсульту та супутній синдром обструктивного апное уві сні (СОАС) негативно впливають на наявні і віддалені результати лікування. Ключовими патофізіологічними чинниками негативного впливу СОАС є багаточисельні епізоди системної та церебральної гіпоксемії, гіперкапнія, індукування варіабельності глікемії, артеріального тиску, серцевого ритму.

Мета дослідження: проаналізувати динаміку змін вентиляції, оксигенації, варіабельність глюкози крові, церебральної оксиметрії та рівня нейронспецифічної енолази (НСЕ) у крові на тлі застосування постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СРАР-терапії) у пацієнтів з ішемічним інсультом та супутнім СОАС.

Матеріали та методи. Із 60 хворих із ішемічним інсультом та СОАС сформовано дві групи по 30 осіб. Хворим І групи проводили базове лікування інсульту. Хворим ІІ групи базову схему терапії доповнювали СРАР. Для контролю ефективності СРАР-терапії застосовували «SomnoChek micro» (Weinmann, Німеччина), «Masimo Root» (Masimo, США), систему моніторингу глюкози Guardian™ Connect System (Medtronic, Ірландія), капнометрію монітором «Prizm 7S» (Heaco Ltd., Південна Корея).

Результати. Провідний показник тяжкості СОАС – індекс апное/гіпопное до початку лікування у хворих І групи становив 51,21±9,87/год і 51,38±9,93/год у хворих ІІ групи, наприкінці 7-ї доби лікування – 46,73±9,65/год і 5,54±0,96/год відповідно, наприкінці 14-ї доби – 39,95±9,92/год і 5,28±1,02/год відповідно. Початковий середній рівень вуглекислоти у хворих І та ІІ групи становив 42,30±4,12 мм рт.ст. та 42,80±3,91 мм рт.ст. відповідно, наприкінці 7-ї доби – 41,07±2,92 мм рт.ст. і 37,57±1,67 мм рт.ст. відповідно, а на 14-у добу – 38,87±2,41 мм рт.ст. і 36,23±1,57 мм рт.ст. відповідно. Початкові середні значення церебральної оксиметрії у хворих І і ІІ групи становили 49,27±4,98% і 50,60±5,40% відповідно, через 3 доби лікування – 50,13±6,61% і 56,87±5,39% відповідно, наприкінці 7-ї доби – 57,03±7,01% і 67,64±3,02% відповідно. Первинні значення медіани рівня НСЕ у хворих І та ІІ групи становили 31,17 [28,54–38,41] нг/мл та 32,65 [28,71–43,65] нг/мл відповідно, на 7-у добу лікування – 26,44 [24,15–33,44] нг/мл і 19,47 [17,46–21,15] нг/мл відповідно, на 14 добу – 24,09 [22,36–28,48] нг/мл і 14,28 [12,49–16,22] нг/мл відповідно. Коефіцієнт варіацій глюкози становив 17,1% [15,4–18,9] у хворих І групи і 16,2% [14,6–18,1] у хворих ІІ групи, на 3-ю добу – 16,25 [14,5–17,8]% і 11,9 [9,5-13,5]% відповідно, на 5-у добу – 16,0 [14,2–17,2]% і 7,95 [6,6–9,5]% відповідно і на 7-у добу лікування – 15,3 [13,5–17,2]% і 8,5 [7,5–8,9]% відповідно.

Висновки. На тлі застосування СРАР-терапії у пацієнтів з інсультом та супутнім СОАС зафіксовано позитивну динаміку, відновлення адекватної вентиляції та оксигенації, нормалізацію показника церебральної оксиметрії, зниження рівня НСЕ та варіабельності глюкози.

Деякі аспекти громадського здоров’я крізь призму роботи Центру первинної медико-санітарної допомоги

2024-10-24T19:28:04+03:00

У 2018 р. в Україні запроваджено принцип збереження здоров’я населення, за якого всі ухвалені Кабінетом Міністрів України рішення аналізуватимуться з точки зору їх впливу на громадське здоров’я. Для реалізації такого бачення використовується підхід, де працівники первинної медичної допомоги можуть відігравати ключову роль у профілактиці захворювань і зміцненні здоров’я.

Мета дослідження: аналіз діяльності центру первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) за деякими аспектами громадського здоров’я.

Матеріали та методи. На підставі даних медичної документації й електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) проведено аналіз окремих напрямків діяльності КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (Центр ПМСД) Ямницької сільської ради (Івано-Франківська область).

Результати. Впровадження медичної реформи в Україні передбачало зміну юридичного статусу закладів охорони здоров’я. Так, протягом першого півріччя 2018 р. Ямницька сільська лікарська амбулаторія (СЛА), як заклад первинної медичної допомоги, пройшла реорганізацію з бюджетної установи на комунальне некомерційне підприємство «Центр ПМСД». У 2021 році у зв’язку з новим адміністративно-територіальним устроєм в державі та області та створенням Ямницької об’єднаної територіальної громади (ОТГ) до Центру ПМСД приєдналися три фельдшерсько-акушерські пункти.

У «Центрі ПМСД» Ямницької сільської ради ОТГ працюють чотири сімейні лікарі. Ведуть прийом вузькопрофільні спеціалісти: акушер-гінеколог та невролог. Для населення існує можливість отримувати консультації науковців Івано-Франківського національного медичного університету, оскільки Центр є клінічною базою кафедри терапії, сімейної та екстреної медицини післядипломної освіти. У приміщенні Ямницької СЛА працює лабораторія, кабінети ультразвукової діагностики та фіброгастродуоденоскопії, наявні електрокардіографи, є можливість проводити фізіотерапевтичні процедури.

Кількість пацієнтів, які задекларовані у сімейних лікарів КНП «Центр ПМСД» Ямницької сільської ради ОТГ зростає з року в рік – з 2018 до травня 2024 р. їх кількість зросла з 5522 до 7967 осіб. Проте з 2018 р. до 2023 р. зафіксовано невтішні демографічні показники: прогресивно зменшується народжуваність та зростає смертність населення громади. Аналогічна ситуація спостерігається в нашій державі останніми роками загалом. Також зменшився за цей період відсоток дітей віком 0–5 років, а саме: з 7,42% до 4,11%.

В умовах війни фахівці Центру укладають декларації та надають первинну медичну допомогу внутрішньо-переміщеним особам. З листопада 2023 року пацієнти громади мають можливість безоплатно отримати ранню діагностику та базову психологічну допомогу в рамках пакета «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги». Найбільша кількість звернень була у лютому та березні 2024 р., серед причин звернень переважали депресія (41,4%) та посттравматичний стресовий розлад (20,7%).

Висновки. КНП «ЦПМСД» Ямницької сільської ради утвердився як успішний заклад первинної медичної допомоги на етапі медичної реформи та з урахуванням таких складних випробувань останніх років, як пандемія коронавірусної хвороби та воєнний стан у державі.

Враховуючи повноцінне надання профілактичних, лікувальних та діагностичних послуг, кількість пацієнтів, які задекларовані у сімейних лікарів КНП «ЦПМСД» Ямницької сільської ради зростає з року в рік. Протягом останнього року жителі громади отримали ще й доступ до психологічної підтримки та паліативної допомоги.

Інституціоналізація метрополійного простору у сфері громадського здоров’я України в умовах воєнного стану та COVID-пандемії

2024-10-24T19:55:50+03:00

Прискорення інституційних змін у реформі адміністративно-територіального устрою та розбудові метрополійних регіонів в інтересах громадського здоров’я з метою зниження захворюваності та смертності населення на основі пріоритетного розвитку сімейної медицини, укрупнення і створення надсучасних багатопрофільних лікарень має перспективу розвитку в Україні. Міста Дніпро, Київ, Одеса входять до міжнародного проекту «Fast Track» як глобальне партнерство між містами під егідою Міжнародної Асоціації постачальників послуг по лікуванню СНІДу (IAPAC).

Критеріям особливого статусу відповідають м. Київ та Дніпро-Кам’янська агломерація. За попередніми оцінками реформування адміністративно-територіального устрою в Україні, на обласному рівні можуть бути створені метрополіси у двадцяти п’яти регіонах України. До них, вірогідно, будуть віднесені міста – Запоріжжя, Вінниця, Кривий Ріг, Суми, Хмельницький, Черкаси, Житомир, Чернівці, Миколаїв, Полтава, Чернігів та інші міста (після деокупації).

Мета дослідження: аналіз стану захворюваності і смертності на соціально небезпечні хвороби в містах-метрополісах України та в Харківському метрополійному регіоні, обґрунтування потреби в інституційному забезпеченні розвитку системи громадського здоров’я у межах метрополійного простору України з метою покращення здоров’я населення.

Матеріали та методи. Проаналізовані статистичні відомості Департаментів охорони здоров’я метрополісів міст Києва, Дніпра, Одеси, Львова, Харкова, Державної служби статистики України, Центру медичної статистики МОЗ України за 2010, 2013–2014, 2018–2020 рр. Дослідження здійснено на засадах системного підходу з використанням методів порівняльного графічного аналізу та синтезу, абстрагування, логічного узагальнення.

Результати. Оцінено показники захворюваності і смертності населення та особливості функціонування систем охорони здоров’я метрополісів України (Київ, Харків Одеса, Львів, Дніпро) та в межах Харківського метрополійного регіону. Проведено порівняльний аналіз захворюваності на окремі соціально небезпечні хвороби – артеріальну гіпертензію, інсульт, ВІЛ/СНІД та смертності від СНІДу в містах-метрополісах України у динаміці 2010, 2013–2014, 2018–2020 рр. На прикладі Харківської міської агломерації, до якої входять м. Харків, Харківська, Полтавська та Сумська області, оцінено вплив змін у первинній медичній допомозі на захворюваність населення метрополійного регіону. Обґрунтовано необхідність інституціоналізації метрополійних процесів шляхом прийняття Закону України «Про метрополізацію» та його підзаконних актів.

Висновки. Для збереження здоров’я населення в умовах воєнного стану та пандемії COVID-19 доцільним є прискорення реформи адміністративно-територіального устрою щодо укрупнення громад, районів, областей в інтересах розбудови сучасної потужної мережі медичних закладів для їх інтеграції в межах метрополійного простору на основі прийняття Закону України «Про метрополізацію» та його підзаконних актів, враховуючи науково-експертне обговорення концептуальних підходів та закордонний досвід.

Медіа, лікарі, друзі чи ніхто? Предиктори авторитетності джерел інформації про здоров’я в Україні

2024-10-24T20:24:27+03:00

Одним із найважливіших наукових напрямів сфери охорони здоров’я в Україні є комунікації, які потребують активного залучення лікарів як авторитетних комунікаторів. Це сприятиме підвищенню медичної грамотності населення, що є одним з ключових факторів у формуванні соціальної резистентності до дезінформації та інфодемій. З довірою до лікарів пов’язані вищі значення внутрішнього локусу контролю – сприйняття власної відповідальності за своє здоров’я. Водночас потребує детальнішого вивчення, які з поведінкових чинників є незалежними предикторами вищої авторитетності, а які –демонструють статистично вірогідні зв’язки зі сприйняттям авторитетності через наявність кореляції з незалежними чинниками.

Мета дослідження: аналіз незалежних предикторів авторитетності джерел інформації про здоров’я задля подальшого використання у формуванні інформаційних кампаній.

Матеріали та методи. У дослідженні використано результати опитування репрезентативної для України вибірки (n=402). Проаналізовано зв’язки між частотою користування каналами інформації про здоров’я та їх авторитетністю. З метою визначення предикторів авторитетності традиційних ЗМІ, лікарів, друзів або відсутності авторитетних джерел інформації з питань здоров’я були утворені бінарні логістичні регресійні моделі. У ролі контрольованих змінних були використані такі демографічні чинники, як вік, стать, місце проживання, рівень освіти.

Результати. Авторитетність лікарів та лікар-асоційованих сервісів НЕ пов’язана з частотою отримання інформації від лікарів (BF=2,5), а також від працівників аптек (BF=0,7), друзів (BF=0,3) чи традиційних ЗМІ (BF=0,2-1,5). Більш авторитетними лікарів вважають особи, які частіше отримують інформацію про здоров’я з медичних сторінок у соціальних мережах (BF=663,5) та медичних сайтів (BF=366,1), а також з мобільних додатків (BF=161,9), від вчителів (BF=85,1) та з інтернету (BF=6,4). Авторитетність традиційних ЗМІ пов’язана з частотою отримання інформації: такі статистично вірогідні зв’язки встановлені щодо ТБ (BF=61,9), радіо (BF=72,5), друкованих ЗМІ (BF=71,8), працівників аптек (BF=13,7) та поштових розсилок (BF=6,9). До ознак, пов’язаних зі сприйняттям авторитетності лікарів, належать поведінкові чинники (локус контролю), демографічні чинники (вік) та грамотність щодо здоров’я. Рівень фізичної активності та частка курців не пов’язані зі сприйняттям авторитетності лікарів.

Висновки. Перешкоди у спілкуванні з лікарем стимулюють населення до переходу користування неспеціальними, потенційно – менш надійними джерелами інформації. Посилення авторитету працівників охорони здоров’я та розбудова взаємної довіри є важливим підґрунтям для забезпечення ефективної та стабільної зміни поведінки в інтересах здоров’я та посилення спроможностей системи охорони здоров’я у реагуванні на надзвичайні ситуації.

Оптимізація діагностики гіповітамінозу аскорбінової кислоти у хворих на хронічний панкреатит з використанням прогностичної моделі

2024-10-28T17:58:57+02:00

Хронічний панкреатит (ХП) характеризується порушенням екзокринної та ендокринної функцій підшлункової залози. Одним із проявів трофологічної недостатності у пацієнтів з ХП є ендогенний та екзогенний гіповітаміноз, зокрема дефіцит аскорбінової кислоти (вітаміну С). На відміну від більшості тварин, людина не здатна до ендогенного синтезу вітаміну С через відсутність ферменту L-гулонолактоноксидази, необхідної для останнього етапу біосинтезу аскорбінової кислоти. Розроблення математичної прогностичної моделі для передбачення гіповітамінозу аскорбінової кислоти у пацієнтів з ХП на основі встановлених предикторних факторів є актуальним завданням сьогодення.

Мета дослідження: розробити формулу прогнозування дефіциту аскорбінової кислоти у пацієнтів з ХП на основі встановлених предикторних факторів.

Матеріали та методи. У дослідження було включено 112 хворих на ХП та 30 практично здорових осіб. Під час дослідження пацієнтам були визначені основні клінічні показники, що впливають на перебіг ХП. Проведено одновимірний регресійний аналіз для визначення факторів, які потенційно можуть вплинути на рівень аскорбінової кислоти. Також був проведений багатоваріантний регресійний аналіз, результатом якого стала формула множинної регресії, яка визначала когорту пацієнтів, у яких потенційно може бути низький рівень аскорбінової кислоти.

Результати. Під час проведення уніваріантного кореляційного аналізу встановлено такі показники, як вік хворого на ХП (R=–0,457) (р<0,05), тривалість ХП (R=–0,478) (р<0,05), функціональна здатність підшлункової залози (ПЗ) за бальним показником копрограми (R=–0,372) (р<0,05), а також структурно‑морфологічно‑функціональний стан ПЗ за критеріями УЗД, вираженими у балах (R=–0,398) (р<0,05), загальний білок (R=0,370) (р<0,05), рівень еритроцитів (R=0,377) (р<0,05), АЛТ (R=–0,403) (р<0,05) і АСТ (R=–0,391) (р<0,05), що є предикторами вітамінної недостатності для хворих на ХП.

Проведено багатофакторний регресійний аналіз для створення формули прогнозування рівня аскорбінової кислоти.

Висновки. Наявність гіповітамінозу аскорбінової кислоти у пацієнтів з ХП (р<0,001) свідчить про необхідність дослідження рівня цього показника для вчасного встановлення діагнозу та призначення відповідного лікування.

Для персоніфікованого прогнозування дефіциту аскорбінової кислоти у хворих на ХП запропоновані формули, що враховують параметри перебігу ХП, доступні для визначення у практиці лікарів первинної медичної допомоги: вік хворих, тривалість захворювання, рівень еритроцитів, кількісне значення критеріїв УЗД, визначення критеріїв копрограми, виражених у балах.

Порівняльна характеристика ендотеліальної дисфункції після операцій ендоваскулярної лазерної абляції вен та класичної сафенектомії при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

2024-10-24T18:34:30+03:00

Мета дослідження: оцінювання ендотеліальної дисфункції після проведення класичної сафенектомії та ендовенозної лазерної абляції.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 100 пацієнтів (68 жінок та 32 чоловіки), які були прооперовані з приводу варикозної хвороби нижніх кінцівок С2–С4 за класифікацією СЕАР. Згідно з віковою класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, вік хворих становив від 25 до 44 років (молодий вік).

Із дослідження були виключені пацієнти з хворобами, що могли вплинути на рівень ендотеліальної дисфункції, зокрема: ішемічна хвороба серця, метаболічна кардіоміопатія, цереброваскулярні захворювання, дифузні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, ревматоїдний артрит. Залежно від виду операції всі хворі були розподілені на дві групи: 1-а група – 60 пацієнтів, які перенесли ендовенозну лазерну абляцію (ЕВЛА), 2-а група – 40 пацієнтів, яким була виконана класична сафенектомія. До групи контролю включено 30 здорових осіб. За віком та клінічною класифікацією хворі у групах були співставні.

Дисфункцію оцінювали шляхом визначення рівня маркерів ендотеліальної дисфункції: Р селектину, Е-селектину, тканинного активатора плазміногену, ендотеліну-1, молекули адгезії 1-го типу ендотелію судин, циркулюючих ендотеліальних клітин. Ці показники досліджено у 100 хворих (за 1 добу до операції, через 10 і 60 діб після операції).

Результати. Згідно з результатами дослідження, у ранній післяопераційний період (10-та доба) рівень маркерів ендотеліальної дисфункції, а саме Р-селектину, Е-селектину, тканинного активатора плазміногену, ендотеліну-1, sVCAM, циркулюючих ендотеліальних клітин був вищий, ніж перед операцією. У пізній післяопераційний період (60-та доба) рівень зазначених вище маркерів знижується, але залишається дещо вищим, ніж до операції. Встановлено факт підвищення маркерів ендотеліальної дисфункції в різні терміни післяопераційного періоду після класичної сафенектомії порівняно з ЕВЛА.

Висновки. 1. Рівень ендотеліальної дисфункції вищий після класичної сафенектомії, а запальна відповідь після ЕВЛА була меншою порівняно з класичною сафенектомією, про що також свідчать статистично значущі нижчі значення sVCAM-1.

2. Наявна ендотеліальна дисфункція у післяопераційний період потребує корекції за допомогою багатокомпонентної медикаментозної терапії.

Міжнародні стратегії щодо здорового способу життя та профілактики захворювань у молоді

2024-10-24T19:03:43+03:00

Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) визначається, що люди в усіх прошарках будь-якого суспільства повинні мати більш здоровий спосіб життя (ЗСЖ), зазначаючи, що це той саме спосіб, який знижує ризик серйозного захворювання або передчасної смерті. Наукові дослідження виявили певні типи поведінки, які спричинюють ризик розвитку інфекційних та неінфекційних захворювань і ранньої смерті.

За даними літературних джерел проаналізовані основні сучасні міжнародні стратегії щодо права на ЗСЖ, дотримання цих прав у різних країнах, а також своєчасність задокументованих стратегій на виклики сьогодення щодо проблем здоров’я молоді. Стратегії щодо вирішення проблем здоров’я молоді та підлітків висвітлені відповідно до їх впливу на рейтингові негативні показники здоров’я молоді, а саме: проблеми травматизму, нещасних випадків на воді, психічного здоров’я, вживання алкоголю, тютюну, психоактивних речовин, насилля, харчування та гіподинамії, репродуктивного здоров’я та підліткової вагітності, інфекційних хвороб, зокрема ВІЛ-інфекції та туберкульозу. Наведені показники здоров’я молоді та підлітків лежать у площині міжнародних стратегій щодо здорового способу життя.

Міжнародна спільнота науковців впевнена в тому, що саме рейтингові проблеми здоров’я мають поведінковий характер їх виникнення. З метою вироблення та втілення в життя найкращих стратегій щодо здорового способу життя на міжнаціональному, національному та локальному рівнях допоможуть підліткам та молоді бути інформованими про шкідливі поведінкові практики для їх попередження і, таким чином, набути більш якісного та тривалого життя. Міжнародні стратегії успішності у вирішенні проблем здоров’я молоді характеризуються системністю, актуальною і своєчасною відповіддю на ту чи іншу проблему, міжсекторальністю, відповідальною комунікативністю, державною підтримкою та активною участю громади.

Для дослідження основних міжнародних стратегій щодо впровадження елементів здорового способу життя з метою формування та збереження здоров’я, якості та тривалості життя молоді у роботі були використані бібліосемантичний та аналітичний методи.

За проведеним аналізом можна стверджувати, що питання формування здорового способу життя у підлітків та молодих людей є пріоритетним питанням на глобальному рівні та національному рівні розвинених країн.

Міжнародні стратегії щодо способу життя молоді розробляються у відповідь на основні проблеми здоров’я, які моніторуються на постійній основі з детальним інформуванням країн у різних формах: узагальнених ВООЗ доповідях та резолюціях міжнародних форумів, пропозиціях за результатами численних досліджень стану здоров’я молоді, стратегічних завдань щодо вирішення проблем здоров’я молоді, зокрема поведінкового характеру.

ВООЗ є лідером в узагальненні основних проблем здоров’я молоді та створенні міжнаціональних робочих груп для розроблення уніфікованих стратегій, наголошуючи на тому, що саме формування принципів здорового способу життя у підлітковому віці буде суттєвим позитивним результатом щодо здоров’я, якості та тривалості життя дорослих людей. У міжнародних стратегіях наголошується на тому, що заходи з формування здорового способу життя у підлітків повинні мати суттєву політичну та фінансову державну підтримку, міжсекторальний характер за участі громади кожної країни, а також системність у їх впровадженні.

Проаналізовані міжнародні стратегії щодо способу життя молоді покликані привернути увагу країн світу до основних проблем здоров’я молоді, які у разі їх невирішення даються взнаки упродовж всього життя кожної людини, впливаючи негативно на якість та тривалість її життя. Узагальнені та підтримані ВООЗ міжнародні стратегії є готовим методичним інструментом для розроблення національних стратегій у країнах світу з урахуванням культурних особливостей кожної країни.