Сімейна Медицина. Європейські практики

Інcтрумент моніторингу поведінки, сприйняття ризиків та дезінформації: адаптація підходу ВООЗ до українського контексту

2024-03-21T16:18:16+02:00

Комунікація щодо ризиків – це процес, спрямований на надання підтримки зацікавленим сторонам у виявленні загроз, оцінюванні вразливості та просуванні колективної стійкості. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, одним із пріоритетних напрямів удосконалення спроможностей України з протидії надзвичайним ситуаціям є створення та/або впровадження системи збору та аналізу інформації про сприйняття ризиків, поведінки та дезінформації, проблем і страхів суспільства.

Мета дослідження: визначення валідності та надійності розробленого Інструменту моніторингу поведінки, сприйняття ризиків і дезінформації, який був створений на базі WHO Europe’s Behavioural Insights tool.

Матеріали та методи. Проаналізовано когорту із 56-ти повнолітніх, які проживають у різних регіонах України, відрізняються за статтю, рівнем освіти та сферою діяльності.

На початковому етапі (Т1) оцінювали сприйняття ризиків, поведінки та дезінформації. Повторне опитування (T2) проводили через 17 діб для визначення надійності запропонованого Інструменту.

Результати. Інструмент продемонстрував достатню або високу надійність у більшості запропонованих запитань (ІСС ≥ 0,6). Окремі запитання, що не відповідали встановленим критеріям надійності (ІСС < 0,4), були виключені з кінцевого варіанту опитувальника. Скорочена версія опитувальника містить 131 запитання.

Висновки. Враховуючи те, що в кожному блоці запитань більшість з них виявилися надійними, а видалені не вплинули на структуру та основну мету опитувальника, Інструмент моніторингу поведінки, сприйняття ризиків та дезінформації має потенціал для використання у практиці сфери охорони здоров’я як засіб оцінювання сприйняття ризику поведінки та дезінформації дорослого населення.

Системний моніторинг поведінкових змінних є важливим компонентом розбудови спроможностей України з реагування на надзвичайні ситуації, що набуває особливого значення у воєнний час.

Покликання сімейного лікаря на Закарпатті під час війни в Україні

2024-03-21T16:38:26+02:00

Після російського вторгнення до Ужгорода прибуло 60 тис. біженців зі східної та південної частин України, які мали чимало проблем із фізичним та психічним здоров’ям. Команда сімейних лікарів, мешканців та студентів за підтримки волонтерів та різних медичних, освітніх, благодійних і релігійних організацій розпочали волонтерський проєкт, який згодом переріс у клініку «InterFamily».

Починаючи як благодійний центр, де внутрішньо переміщені особи могли отримати безкоштовну та якісну первинну допомогу та лікарські засоби, придбані за рахунок пожертв міжнародних партнерів, сьогодні він став ліцензованою клінікою, яка надає багато різних медичних послуг (деякі з них унікальні в нашому регіоні), а також первинну (тобто психологічну) та вторинну допомогу не лише біженцям, а й мешканцям міста.

Клініка «InterFamily» є навчальним центром для студентів та резидентів, які отримують практичні навички та досвід, а також мають можливість стати членами персоналу як асистенти клініки, що дає велику автономію та можливість отримати клінічні та управлінські навички.

Завдяки проєкту European-Ukrainian Support In Teaching (пізніше – EUSIT-Exchange) з початку війни європейські експерти проводили практичні лекції для українських лікарів і медичних сестер та студентів.

Інноваційний медичний та освітній досвід клініки цінний не тільки для українських, а й для закордонних фахівців. Підтвердженням міжнародного визнання клініки «InterFamily» стала нагорода WONCA Europe 5 Star Doctor Award директора клініки «InterFamily» Павла Колесника.

Особливості формування базових знань з надання невідкладної домедичної допомоги в осіб без спеціальної медичної освіти

2024-03-21T16:59:53+02:00

Починаючи з лютого 2022 року, з початком неспровокованої агресії рф проти України, вимоги часу до напряму тренінгів та контингенту, для якого вони призначені, значно змінилися. До того ж дуже гостро стало питання швидкого поширення знань та вмінь з надання домедичної допомоги постраждалим. Активна допомога міжнародної спільноти закладів вищої медичної освіти сприяла швидкій та ефективній підготовці наших викладачів в якості тренерів з курсів «Базова підтримка життєдіяльності» (Basic Life Support, BLS), «Зупинка кровотечі» та PHTF. Застосування інноваційних цифрових технологій, моделювання клінічних ситуацій, зокрема за допомогою засобів дистанційного навчання, можливості сучасних симуляційних технологій та тренажерів дозволили здобувачам отримати необхідні теоретичні знання та оволодіти практичними навичками швидко і на найкращому рівні.

Мета дослідження: порівняльне оцінювання якості проведення симуляційних тренінгів з надання домедичної допомоги в осіб без базової медичної освіти із застосуванням різноманітних технік викладання.

Матеріали та методи. Тренінги проводили у двох форматах – традиційному офлайн за участю інструктора та із застосуванням методики HybridLab (запроваджена Литовським університетом медичних наук, м. Каунас, Литовська Республіка) для 112 школярів та 27 вчителів.

Тренінг за звичайною методикою проходили у групах по 5–6 осіб 58 учнів та 14 вчителів, за методикою HybridLab – 54 школяра та 13 вчителів у групах по 3–4 особи. Тривалість тренінгів становила 42 год. Ефективність оцінювали за двома критеріями: середній бал підсумкового тестування та показник набуття нових знань.

Результати. Унікальне поєднання таких методів організації освітнього процесу, як HybridLab, тренінгів з домедичної допомоги, які були розроблені на підставі тренінгів «Перший на місці події», «Зупинка кровотечі» і BLS, та сучасних інструментів, які дозволяють оцінити ефективність навчання на тренінгах, сприяло досягненню високого рівня опанування всіх необхідних навичок якомога більшою кількістю людей за найкоротший час, що є провідною метою сьогодення.

Висновки. Досвід імплементації цих знань/вмінь та методик проведення тренінгів, як і подальше оцінювання їх ефективності, ми вважаємо другим завданням всіх закладів медичної освіти та тренінгових центрів, які працюють в Україні, після викладання тренінгів з тактичної медичної підготовки комбатантів та екстреної тактичної медичної допомоги для медиків.

Аналіз доступності ботулотоксину типу А у лікуванні дітей із спастичним церебральним паралічем в Україні: опитування лікарів

2024-03-21T15:47:50+02:00

В Україні близько 100 тисяч дітей страждають на патології нервової системи, серед яких церебральний параліч є провідною причиною дитячої інвалідності. Реєстр дітей із церебральним паралічем в Європі підкреслює актуальність цієї проблеми.

Мета дослідження: аналіз постачання, доступності та використання ботулотоксину типу А для лікування дітей зі спастичною формою церебрального паралічу в Україні.

Матеріали та методи. Дослідження проводили з жовтня 2019 до грудня 2020 рр., включаючи моніторинг постачання та доступності ліків, збір кількісних та якісних даних з різних джерел, а також опитування 64 лікарів.

Результати. Проаналізовано розбіжності у задоволеності медикаментозним забезпеченням по всій Україні. Опитування лікарів свідчать про різний ступінь ефективності в таких регіонах, як Київ та Харків, порівняно з проблемами в Житомирі та Київській областях. Серед ключових проблем – надлишок ліків, неетична практика розподілу та системна неефективність, зокрема відсутність реєстрів пацієнтів та недостатнє фінансування. Отримані дані свідчать про нагальну потребу в регуляторних реформах, покращенні матеріально-технічного забезпечення системи охорони здоров’я та вдосконаленні інфраструктури для забезпечення рівного доступу до медичної допомоги на національному та регіональному рівнях.

Висновки. Дослідження висвітлює значні проблеми у забезпеченні ботулотоксином типу А для лікування спастичного церебрального паралічу в Україні, включаючи системну неефективність, дефіцит фінансування та затримки із закупівлями. У звіті наголошується на необхідності реформування політики, покращення комунікації та доступу до цифрової інформації для забезпечення справедливої та ефективної охорони здоров’я. Для вирішення цих проблем та покращення догляду за пацієнтами по всій країні пропонується вжити термінових заходів.

Сучасне лікування сухого поствірусного кашлю. Фокус на ефективності і безпеці

2024-03-21T17:57:18+02:00

Кашель є найпоширенішим симптомом бронхолегеневих захворювань, з приводу якого пацієнти звертаються до лікарів як первинної, так і вторинної ланки. Причиною кашлю можуть бути хвороби дихальних шляхів, травного тракту та серцево-судинні захворювання. Проте найчастіше кашель розвивається при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ), що порушує звичайну життєдіяльність хворого та обмежує його працездатність. Оскільки більшість респіраторних інфекцій мають вірусну природу, призначення антибактеріальних препаратів не тільки не принесе користі, але й значно погіршить стан пацієнта.

Мета дослідження: аналіз ефективності та переносимості комбінованого протикашльового засобу, до складу якого входять кодеїн, екстракт термопсису, корінь солодки та натрію гідрокарбонат, у лікуванні сухого поствірусного кашлю.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів із сухим кашлем, що виник на тлі ГВРІ, а саме: 49 (82%) чоловіків і 11 (18%) жінок. Середній вік пацієнтів становив 46±4,7 року. Більшість досліджуваних (90%) мали стаж куріння понад 20 років.

Учасників дослідження було розподілено на дві групи по 30 осіб. Групи були зіставні за віком, тривалістю та тяжкістю симптомів, а також клінічними проявами респіраторного захворювання. Пацієнти першої групи протягом 5 днів приймали комбінований протикашльовий засіб, до складу якого входять кодеїн, екстракт термопсису, корінь солодки та натрію гідрокарбонат. Хворі другої групи отримували альтернативні протикашльові препарати.

На початку та наприкінці лікування проведено визначення ступеня вираженості кашлю за візуально-аналоговою шкалою та оцінювання фізичного, психологічного і соціального стану пацієнтів обох груп, використовуючи Лестерський опитувальник гострого кашлю.

Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено, що у пацієнтів першої групи, які отримували комбінований протишкальовий засіб, значно раніше та ефективніше, ніж у хворих другої групи, вдалося досягти бажаного результату лікування. Інтенсивність кашлю у них за період лікування зменшилася в 2,5 разу. Також кращі результати лікування, порівнюючи показники фізичного, психологічного та соціального стану, зареєстровано у пацієнтів першої групи. У групі контролю зафіксовано позитивні результати лікування, хоча відзначено менш значущий ефект.

Висновки. Проведене дослідження підтвердило високу ефективність комбінованого протикашльового засобу, до складу якого входять кодеїн, екстракт термопсису, корінь солодки та натрію гідрокарбонат, при лікуванні сухого виснажливого кашлю, що виник на тлі ГРВІ. Завдяки застосуванню цього засобу суттєво зменшилась вираженість кашлю, що і зумовило значне покращення загального стану та якості життя пацієнтів.

Поза суглобами: легенева гіпертензія при спондилоартропатіях (Огляд літератури)

2024-03-25T11:44:49+02:00

Спондилоартрит (СпА) є складним і динамічним спектром запальних ревматичних захворювань. Детальне розуміння його клінічних, генетичних та імунологічних аспектів є необхідним для вчасної діагностики та ефективного лікування. Всебічний огляд літератури розкриває тонкий зв’язок між спондилоартропатіями та легеневою гіпертензією (ЛГ), розширюючи наше розуміння цих станів, що ведуть за межі суглобової патології. Аналіз результатів різних досліджень дає цінне уявлення про складну взаємодію факторів, що спричинюють розвиток ЛГ в осіб із СпА.

Отримані наукові результати послідовно вказують на збільшену поширеність підвищеного артеріального тиску в легеневій артерії серед пацієнтів з анкілозивним спондилоартритом та псоріатичним артритом. Однак обмеженість досліджень реактивного артриту та інших підтипів потребує подальшого вивчення з метою визначення розповсюдженості та особливостей перебігу ЛГ в усьому спектрі СпА.

Виявлені прогалини підкреслюють важливість майбутніх досліджень, які охоплюють весь профіль спондилоартритопатій, щоб забезпечити більш повне розуміння зв’язку з ЛГ. Вкрай важливо розглянути всі патогенетичні механізми, включаючи вплив хронічного персистуючого запалення, ендотеліальної дисфункції та інших релевантних факторів. Визнання важливості цих механізмів є суттєво важливим для всебічного розуміння складної взаємодії між обома патологіями, спрямування розробки цілеспрямованих заходів та вдосконалення стратегій догляду за пацієнтами. Дискусія слугує основою для майбутніх напрямків досліджень та клінічних міркувань у мінливому ландшафті спондилоартропатій. Огляд літератури створює основу для глибшого вивчення складних аспектів СпА, включаючи його системні наслідки та нові терапевтичні стратегії.

Клінічні ефекти та функціональний стан ендотелію у хворих на АГ з субоптимальним рівнем К+ в динаміці лікування високодозованим калій-магнієвим мінеральним комплексом

2024-03-21T17:48:03+02:00

Сьогодні важливу роль у формуванні та прогресуванні серцево-судинних захворювань приділяють електролітному дисбалансу. Ризик розвитку серцево-судинних подій також залежить від дефіциту калію та магнію. Проте недостатньо вивченим залишається питання щодо ризиків та клінічних наслідків субоптимального рівня калію в сироватці крові.

Мета дослідження: аналіз впливу мінерального комплексу на клінічний статус, сироваткові рівні калію і магнію та функціональний стан ендотелію, серцевий ритм і параметри ліпідного спектра крові у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) 2-го ступеня.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 хворих на АГ 2-го ступеня, ІІ стадії віком від 43 до 65 років. Пацієнтів (36 чоловіків і 24 жінки) було розподілено на дві групи по 30 осіб.

Хворі 1-ї групи отримували антигіпертензивну терапію (периндоприл 5–10 мг/добу або валсартан 80–120 мг/добу + гідрохлортіазид 12,5 мг) і аторвастатин 20 мг/добу. Пацієнтам 2-ї групи додатково до зазначеної вище терапії призначали мінеральний комплекс природного калію та магнію по 1 саше на добу протягом 3 міс.

Усім учасникам досліджували функцію ендотелію, визначали індекс пікового кровотоку, проводили добове моніторування артеріального диску (АТ) та електрокардіограму (ЕКГ).

Результати. У пацієнтів 2-ї групи зафіксовано поступове збільшення рівня К+ та Mg+ у плазмі крові: медіана рівня К+ збільшилась на 25,9%, а медіана Mg+ – на 16,4% (р˂0,01). Ендотелійзалежна вазодилатація після тримісячного вживання цитрату калію-магнію стала у 2,17 раза більшою за вихідний показник та в 1,94 раза вищою, ніж у 1-й групі (p<0,05). У 2-й групі хворих, які додатково приймали мінеральний комплекс, зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку рівня АТ: через 3 міс медіана добового систолічного артеріального тиску (САТ) зменшилась до 133,56 мм рт.ст. (LQ=131,64; HQ=135,29) (р<0,01). Також зафіксовано достовірне зниження медіан як денного, так і нічного САТ та діастолічного артеріального тиску (р<0,01).

Водночас порівняно з вихідними значеннями зменшилась кількість ектопічних аритмій: надшлунковочкових екстрасистол – на 47%, одиничних та парних шлуночкових екстрасистол – на 37,5% та 47,1% відповідно (р<0,01). У пацієнтів 2-ї групи зафіксовано позитивну динаміку ліпідних показників.

Висновки. Призначення мінерального комплексу пацієнтам з АГ та субоптимальним рівнем К+, які отримують терапію із включенням тіазидового діуретика, має комплексний позитивний вплив: збільшує ефективність антигіпертензивної, гіполіпідемічної терапії, покращує функціональний стан ендотелію та вазодилатацію, зменшує кількість порушень серцевого ритму та профілактує виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Сучасна роль антинуклеарних антитіл у процесі ранньої діагностики аутоімунних ревматичних захворювань

2024-03-21T16:07:35+02:00

На сьогодні рівень антинуклеарних антитіл (АNA) у сироватці крові залишається одним з основних діагностичних скринінгових тестів при виявленні системних захворювань сполучної тканини.

У статті представлено новітні дослідження, наведені у літературі, з використання ANA у клінічній практиці, а саме: інтерпретація позитивності аналізу, виявлення основних клінічно значущих типів світіння, розподіл шаблонів ANA відповідно до конкретної нозології. Наведено рекомендації щодо застосування назви HEp-2-IIF замість ANA, результати непрямого імунофлюоресцентного аналізу на антинуклеарні антитіла на субстратах клітин HEp-2 стандартизованим способом з подачею шаблонів імунофлуоресценції разом з номенклатурою антиклітин та інформування щодо подальшого менеджменту пацієнта.

Обговорено зміни, які стосувались класифікації патернів для розрізнення моделей компетентного та експертного рівнів та покращення візуального розподілу між ядерними та цитоплазматичними HEp-2 патернами. Наголошено про необхідність подальшого вивчення поширеності та клінічного значення рідкісних моделей ANA, зокрема спрямованих на веретеноподібний апарат мітозу (NuMA та MSA-2). Зазначено перспективи вивчення та застосування аутоантитіл проти дволанцюгової ДНК не тільки у діагностиці, але й у лікуванні хворих на СЧВ.

Зроблено висновок про необхідність подальшого проведення клінічних досліджень, збору та упорядкуванню різних моделей HEp-2-IIF для сприяння точному визначенню патернів «критеріального рівня», збільшення можливостей ранньої діагностики ревматологічних захворювань та покращення тактики ведення пацієнтів даної категорії.

Зміни психологічного профілю та когнітивної функції у хворих на артеріальну гіпертензію, що перенесли COVID-19, під впливом лікування

2024-03-21T15:21:49+02:00

На сьогодні надзвичайно актуальним є питання лікування та реабілітації хворих на COVID-19. Захворювання, що сколихнуло медичну спільноту, навіть після одужання пацієнта може мати серйозні наслідки для здоров’я в подальшому. Найбільше занепокоєння у постковідний період викликають доволі серйозні та довгострокові ускладнення (особливо у пацієнтів, що перенесли важку форму COVID-19), до яких належать: кардіоваскулярні (ураження серцевого м’яза, загострення та прогресія гіпертонічної хвороби), респіраторні, неврологічні (порушення відчуття смаку і запаху, порушення сну), психологічні (депресія, неспокій, перепади настрою).

У сучасній популяції фіксують зростання рівня когнітивних порушень. Вони носять багатофакторний характер, зокрема одним з таких патогенетичних факторів є артеріальна гіпертензія (АГ) та її ускладнення, частота постінсультних когнітивних порушень від легких до тяжких сягає 60% протягом першого року. З іншого боку, згідно зі спостереженнями, лікування АГ може знижувати ризик розвитку деменції. Результати аналізу даних засвідчили більшу поширеність когнітивних порушень у хворих на АГ у постковідний період, ніж у пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском (АТ), які не хворіли на COVID-19.

Мета дослідження: аналіз частоти тривожно-депресивних розладів та когнітивної функції у хворих на медикаментозно контрольовану АГ, які перенесли COVID-19, та оцінювання ефективності додаткового застосування комбінації L-карнітину, L-аргініну та коензиму Q10 у постковідний період.

Матеріали та методи. У проспективне одноцентрове дослідження було включено 53 пацієнта (24 жінки та 29 чоловіків) з діагнозом АГ на фоні медикаментозної антигіпертензивної терапії, які перенесли COVID-19. Для оцінювання тривожно-депресивних розладів та когнітивної функції було обрано анкетування (MMSE, SSS-8, PHQ-9). Учасників дослідження було розподілено на дві групи, які не відрізнялися за віком та статтю. У першій групі стандартне лікування було доповнено комбінацією L-аргініну, L-карнітину та коензиму Q10, пацієнти другої групи отримували стандартну терапію.

Результати. Зареєстровано додатковий ефект щодо поліпшення контролю АТ лише на тлі медикаментозної терапії в комплексі із комбінацією L-аргініну, L-карнітину та коензиму Q10, а також позитивний ефект щодо покращення клінічного стану хворих на АГ, відновлення психологічного стану після перенесеної респіраторної інфекції SARS-COV-2.

Висновки. У хворих на АГ, які перенесли COVID-19, в умовах медикаментозного контролю АТ часто виявляють психологічні зміни та порушення когнітивної функції. Використання комбінації L-аргініну, L-карнітину та коензиму Q10 у складі комплексної терапії сприяло більш ефективному відновленню психологічних та когнітивних порушень, поліпшенню суб’єктивного стану хворих на тлі додаткового позитивного впливу щодо контролю АТ та частоти серцевих скорочень.

Клінічний погляд на сказ: опис випадку та стратегії надання допомоги

2024-03-21T17:15:13+02:00

Інформація, надана у статті, є корисною для широкого спектра медичних працівників, зокрема лікарів-інфекціоністів, епідеміологів, травматологів, сімейних лікарів, а також студентів медичних університетів.

Сказ – це висококонтагіозне та невиліковне вірусне захворювання, яке вражає центральну нервову систему, що призводить до важкого енцефаліту. Це захворювання поширене у 150 країнах і територіях світу на всіх континентах, крім Антарктиди. Хоча вірус може бути наявний у різних ссавців, проте основними резервуарами в дикій природі є два специфічних роди. Найбільш глобальну загрозу представляють скажені собаки.

У статті проведено аналіз поточної ситуації щодо сказу в Україні з особливим акцентом на Вінницькій області. Збираючи інформацію про поширеність випадків сказу та аналізуючи медичну документацію госпіталізованого пацієнта, ми прагнемо підвищити обізнаність щодо тяжкості цього захворювання та висвітлити заходи профілактики.

Клінічний випадок, представлений у цьому дослідженні, слугує засобом привернути увагу до проблеми поширення сказу. Розповідаючи про цей випадок, ми вважаємо за доцільне поінформувати громадськість про страхітливі наслідки хвороби та сприяти профілактичним заходам.

Вирішення цього питання вимагає багатоаспектного підходу. Для ефективної боротьби з поширенням сказу необхідно переглянути діючі обмеження та заборони полювання на всій території України, зокрема у Вінницькій області. Крім того, слід приділяти більшу увагу інформуванню населення через засоби масової інформації та посиленню профілактичної роботи медичних працівників. Доцільно посилити контроль за вакцинацією домашніх тварин, оскільки це може значно сприяти запобіганню передачі вірусу. Водночас вкрай важливо забезпечити достатню кількість вакцини проти сказу та імуноглобуліну для ефективного лікування та запобігання подальшим випадкам.

Клінічні, метаболічні та нейрогуморальні ефекти L-аргініну у хворих на ішемічну хворобу серця у сполученні з артеріальною гіпертензією

2024-03-22T13:39:44+02:00

Мета дослідження: аналіз впливу комплексної терапії із застосуванням L-аргініну, убіхінону (коензим Q10), L-карнітину, лікопіну, низки рослинних екстрактів та фолієвої кислоти на функціональний стан ендотелію, толерантність до фізичного навантаження, показники оксидативного стресу, ліпідний обмін та клінічний статус хворих на стабільну стенокардію III функціонального класу (ФК) у коморбідності з артеріальною гіпертензією (АГ) ІІ ступеня, 2 стадії.

Матеріали та методи. У досліджені взяли участь 100 хворих на стабільну стенокардію III ФК та АГ ІІ ступеня, 2 стадії віком 55–68 років. Хворі були розподілені на дві групи: 50 пацієнтів 1-ї групи отримували стандартну терапію – блокатор РААС, амлодипін, бісопролол, ацетилсаліцилову кислоту й аторвастатин; 50 пацієнтів 2-ї групи додатково до стандартної терапії отримували мультикомпонентний засіб комплексної дії, до складу якого входять L-аргінін, убіхінон (коензим Q10), L-карнітин, лікопін, низка рослинних екстрактів та фолієва кислота, в дозі 1 саше на добу.

На початку та наприкінці дослідження оцінювали функції ендотелію, добове моніторування артеріального тиску (АТ), тестування з дозованим фізичним навантаженням, реєстрували тижневу кількість нападів стенокардії та витрату таблеток нітрогліцерину, вивчали параметри оксидативного статусу, проводили оцінку якості життя та статистичне оброблення результатів.

Результати. Застосування в якості ад’ювантної терапії засобу комплексної дії, до складу якого входять L-аргінін, убіхінон (коензим Q10), L-карнітин, лікопін, низка рослинних екстрактів та фолієва кислота, продемонструвало зниження рівня показників перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та збільшення рівнів параметрів антиоксидантного захисту. У пацієнтів 2-ї групи зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку рівня АТ: медіана добового систолічного АТ (САТдб) зменшилась до 131,78 мм. рт.ст. (р<0,01). Також зареєстровано достовірне зниження медіан як денних, так і нічних САТ та діастолічного АТ (ДАТ) (р<0,01).

На тлі застосування мультикомпонентного засобу комплексної дії відбулося достовірне зниження рівнів загального холестерину (ЗХС) на 14,5%, ЗТГ на 10,37% і ХС ліпопротеїдів низької щільності на 12,5%. Також відбулося підвищення рівня ХС ліпопротеїдів високої щільності на 6,48% (р<0,05 для всіх показників).

Пацієнти 2-ї групи продемонстрували достовірне підвищення толерантності до фізичного навантаження: збільшення подвійного добутку на 21,4% та загального обсягу виконаної роботи на 78,4% порівняно з вихідними значеннями (р<0,05 для обох показників). Через 2 міс лікування різниця між групами за показником зменшення тижневої кількості нападів стенокардії була статистично значуща (р<0,05). Ця позитивна динаміка супроводжувалася зменшенням медіани тижневого споживання нітрогліцерину у 2-й групі з 5,4 до 3,0 (р<0,05). У пацієнтів 2-ї групи через 2 міс спостереження визначено статистично достовірне покращання показників якості життя за «Сієтлським опитувальником стенокардії» (р<0,05).

Висновки. Хоча усім учасникам дослідження призначали ідентичну стандартну гіпотензивну та ліпідознижувальну терапію, ад’ювантне застосування мультикомпонентного засобу комплексної дії, до складу якого входять L-аргінін, убіхінон (коензим Q10), L-карнітин, лікопін, низка рослинних екстрактів та фолієва кислота, протягом 2 міс продемонструвало зменшення впливу оксидативного стресу з паралельним відновленням антиоксидантних механізмів, покращання судинної реактивності у пацієнтів та добового контролю артеріального тиску, сприяло корекції ліпідного профілю з підвищенням толерантності до фізичного навантаження та, як результат вищезазначених ефектів, мало суттєвий позитивний вплив на якість життя пацієнтів.

Якість життя пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2-го типу та її показники залежно від рівнів катестатину і релаксину-2 у плазмі крові

2024-03-21T17:36:45+02:00

Мета дослідження: оцінювання впливу гіпертонічної хвороби (ГХ) та супутнього цукрового діабету 2-го типу (ЦД-2) на якість життя (ЯЖ) пацієнтів за допомогою опитувальника SF-36 та аналіз особливостей параметрів ЯЖ залежно від рівнів релаксину-2 (РЛН-2) та катестатину (КТС) у плазмі крові.

Матеріали та методи. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації. У дослідженні взяли участь 136 пацієнтів, а саме: 106 пацієнтів з ГХ та 30 практично здорових осіб. Пацієнти з ГХ були розподілені на дві групи. До першої групи увійшли 55 пацієнтів з ГХ та ЦД-2, до другої групи – 51 хворий на ГХ без супутнього ЦД-2.

Кожному учаснику дослідження проведено комплексне клінічне обстеження, лабораторні та інструментальні дослідження. Всі учасники заповнили опитувальники оцінки якості життя SF-36 та пацієнта з ГХ. Концентрації КТС та РЛН-2 у плазмі крові визначено за допомогою імуноферментного аналізу (E4996Hu, BT Lab, Shanghai, China та E-EL-H1582, Elabscience, USA, відповідно). Усі пацієнти заповнювали щоденники домашнього моніторингу артеріального тиску протягом 31 дня.

Статистичний аналіз даних виконано за допомогою статистичної програми SPSS 25.0.

Результати. Пацієнти з ГХ мали нижчі параметри фізичного та психічного компонентів здоров’я порівняно з практично здоровими добровольцями (p<0,005). Виявлено, що наявність супутнього ЦД-2 зумовлює ще більше зниження показників ЯЖ, ніж у пацієнтів з ГХ без порушень вуглеводного обміну (p<0,05). У пацієнтів з рівнями РЛН-2 ≥4,69 пг/мл фіксували нижчі показники параметрів фізичного компонента здоров’я (p<0,05) та соціального функціонування (p=0,012). Нижчі показники КТС асоційовані з нижчими показниками ЯЖ (p≤0,005). Виявлені достовірні негативні кореляційні зв’язки між середнім САТ (сСАТ) та показниками фізичного та психічного компонентів здоров’я (p<0,001), в той час як середній ДАТ мав кореляції лише із загальним станом здоров’я та сумарним фізичним компонентом здоров’я (p<0,05).

Висновки. ГХ обумовлює зниження ЯЖ у пацієнтів, що підтверджується нижчими показниками опитувальника SF-36 та встановленими негативними кореляціями між сСАТ та параметрами ЯЖ. Наявність супутнього ЦД-2 асоційовано з ще більшим зниженням фізичного та психічного компонентів здоров’я.

ПАП-тест: можливості та обмеження

2024-03-21T18:10:19+02:00

Рак шийки матки (РШМ) прогресує повільно, збільшуючи ймовірність раннього виявлення передпухлинних уражень за допомогою цитологічного скринінгу. Цитологія шийки матки є одним із першочергових методів ефективного дослідження РШМ, який завдяки ранньому виявленню та своєчасному лікуванню зумовлює стабільне зниження захворюваності та смерті від інвазивного РШМ.

Результати багатьох досліджень продемонстрували, що специфічність звичайного мазка Папаніколау становить приблизно 80–100%, його чутливість коливається від 30% до 80%, а рівень некоректності цього методу становить від 5% до 25%.

При традиційній підготовці мазка лише невеликий відсоток зібраних клітин потрапляє на предметне скло, водночас аномальні клітини можуть бути викинуті та не проаналізовані. Під час перегляду предметного скла клітини, які висохли та зліплися разом, можуть перешкоджати візуалізації атипових клітин.

Для подолання цих обмежень у 1996 р. як альтернатива традиційному ПАП-тесту булла представлена рідинна цитологія – технологія підготовки предметних скелець, на яких клітини розміщені в один шар. Ця технологія перевершила звичайний ПАП-тест завдяки покращеній фіксації, зменшенню факторів затемнення та стандартизованому переносу клітин. Під час проведення рідинної цитології зразки збираються шляхом повного занурення цитощіточки у флакон, який містить рідину-консервант, завдяки чому клітини зберігаються та фіксуються одночасно, на відміну від звичайних мазків, де зразок наноситься на предметне скло та фіксується окремо. На сьогодні відомі дві основні методики підготовки на основі рідинної цитології: ThinPrep і SurePath.

Результати цитології описують за системою Bethesda. Класифікація Bethesda користується широким визнанням, оскільки вона відповідає клінічній картині, відтворює характер уражень і, отже, орієнтована на лікування з бажаною процедурою подальшого спостереження.

Незаперечною перевагою ПАП-тесту методом рідинної цитології є можливість виконувати як цитологічні, так і молекулярні дослідження, зокрема ВПЛ, в одному зразку. Ця можливість полегшила впровадження двоетапної стратегії, коли тестування на ВПЛ використовується як сортувальний тест для цитології ASC-US або плоскоклітинного інтраепітеліального ураження низького ступеня, або коли цитологію застосовують для сортування ВПЛ-позитивних жінок.